Слідчий у кримінальному процесі.Слідчі дії, а саме: допит, експеримент, упізнання, огляд тощо відрізняються за своїм змістом. Виконання кожного з них пов’язане з використанням великої кількості різноманітних заходів, напрацьованих слідчою практикою та кримінальною наукою. Слідчі дії можуть проводитися лише після порушення Кримінальної справи, виняток може становити лише одна дія – огляд місця злочину. Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу слідчий зобов’язаний негайно приступити до провадження слідства у порушеній ним або переданій йому кримінальній справі. Якщо справу порушує сам слідчий то про порушення справи і прийняття ним справи до провадженням складає єдиний процесуальний документ – постанову. Кримінально-процесуальний кодекс передбачає, що при провадженні попереднього слідства слідчий самостійно приймає рішення про спрямування слідства та про вчинення тої чи іншої слідчої дії. Спрямування слідства – це розробка тої чи іншої версії слідства. Разом з тим слідчий відповідно до закону зобов’язаний самостійно вчиняти такі дії: 1) притягнення особи як обвинуваченої та її допит; 2) визнання певних осіб учасниками процесу; 3) застосування заходів процесуального примусу; 4) призначення експертизи; 5) ознайомлення учасників процесу з матеріалами справи.
|
