Ділове листування передбачає дотримання певних правил. Розглянемоосновні з них.
1. Починати листа необхідно із звертання, яке є загальноприйнятою формою ввічливості.
Найпоширенішими є такі звертання:
Шановний (ім 'я та по батькові)! Вельмишановний (ім'я та по батькові)! У листі прийнято зазначати звання адресата чи вказувати його професію: Високоповажний міністре! Вельмишановний професоре! Високоповажний пане прокуроре! В українській мові звертання ставляться у формі кличного відмінка. Вживання у звертанні іменників у називному відмінку є ненормативним.
2. Першою частиною будь-якого листа є мотивація, що пояснює спонукальні
мотиви, причини складання листа. Стандартні вирази, що вказують на причину
Зважаючи на затримку оплати... З огляду на неотримання рахунка-фактури...
Стандартні фрази, якими підтверджується отримання листа (документів,
повідомлення тощо) Ми отримали Ваш лист від_
Посилання (на попередній лист, зустріч, телефонну розмову тощо).Посилаючись на Ваш лист від______,...
Стандартні фрази, що вказують на мету: З метою якнайшвидшого вирішення питання... З метою виконання розпорядження... Для узгодження спірних питань... Для узгодження питань участі... Стандартні фрази, що вказують на очікування відповіді і бажаний термін
її отримання.Просимо відповісти якомога швидше.
Дуже важливим є вибір завершальних речень. Він залежить від змісту листа. Найчастіше у кінці листа повторюють подяку, вибачаються за турботи, висловлюють надію на подальшу співпрацю тощо.
«Висока культура мови - це вміння правильно,
точно й виразно передавати свої думки засобами мови.» С. І. Ожегов
Такі якості, як культура мови, смислова точність і цілісність, послідовність викладу, композиційна чіткість відносяться до всіх видів юридичних текстів.
Уміння скласти текст офіційного листа, відповісти на запит багато в чому визначає ефективність роботи юриста, визначає його імідж і культуру. Лист, запит, виявляє мовну безпорадність упорядника і складене без знання стильових норм, може бути розцінено, крім функціонального невідповідності цільовим установкам, як антиреклама, що тягне за собою зниження серйозності ставлення до сприйнятої інформації.
Ділове листування дозволяє обговорювати і вирішувати важливі питання і проблеми. Адже автентичні, юридично бездоганні докази залишаються як в архіві послав письмове повідомлення, так і його одержувача. Отже, при необхідності, вони можуть служити свідоцтвом у судочинстві. Крім того, ділові листи мають ряд інших переваг, а саме:
а) з їхньою допомогою фіксується інформація, на яку можна послатися згодом,
б) можуть бути засобом передачі конфіденційної інформації;
в)дають можливість вести складні і трудомісткі справи.
З урахуванням завдань кримінального судочинства культуру письма юриста можна визначити як використання в процесуальних актах мовних засобів офіційно - ділового стилю, які відповідають вимогам КПК України і адекватно відображають встановлюються у справі фактичні дані. Дотримання загальних мовних вимог, високий рівень логічної культури надають письмовій промови юриста належний професіоналізм.
1. Функції синонімів у письмовій промови юриста.Причому синонімічні багатства укр. мови не полегшують, а ускладнюють письмову мову юриста, тому що чим більше близьких за значенням слів, тим важче в кожному конкретному випадку вибрати те єдине, найточніше, що у контексті буде найкращим.
2. Типові помилки в ділових і процесуальних документах: неточний вибір синонімів, тавтології, плеоназм.
Письмова ж мова позбавлена прав на неточність, які має усне мовлення, тому вона повинна бути гранично точною. У зв'язку з цим до офіційно-ділової, процесуальної мови, що реалізується переважно у письмовій формі, пред'являються підвищені вимоги.
В офіційно-діловому та науковому стилях точність зазвичай розуміється як адекватність виражається думки її змісту та досягається в результаті вірного слововживання, дотримання норм лексичної сполучуваності та правильного використання граматичних засобів.
В офіційно-діловому стилі точність передбачає повне виключення можливості різночитань і тлумачення, оскільки вони неминуче ведуть до порушення однієї з основних функцій права - функції регулювання правових відносин.
Багатослівність, або мовна надмірність, може проявитися у вживанні зайвих слів навіть у короткій фразі. Зайві слова в письмовій мові свідчать не тільки про стилістичну недбалості, вони вказують на нечіткість, невизначеність уявлень автора про предмет мовлення.
Плеоназм (від грец. Pleonasmos - надмірність) «мовний зворот, в якому без потреби повторюються слова, частково або повністю збігаються за значенням(наприклад, чоловік двадцять людей), або такі, в яких значення одного слова вже входить до складу іншого (наприклад, своя автобіографія, патріот батьківщини, колега по роботі, двадцять чоловік солдатів, народний фольклор, спільну угоду)».
Тавтологія (грец. tautologia, від tauto - те ж саме і logos - слово) - «змістовна надмірність висловлювання, що виявляється в смисловому дублювання цілого і його частини».
Збитків інформативній насиченості мовлення завдає і повторення слів. Лексичні повтори нерідко поєднуються з тавтологією, плеоназм і зазвичай свідчать про невміння автора чітко і лаконічно сформулювати думку. Наприклад: Гуртожиток - дім, в якому студенти живуть п'ять довгих років свого студентського життя; Мовленнєва надмірність проявляється також у надмірній, другорядній інформації, затемняють сенс основного висловлювання. Надлишкова інформація, багатослівне пояснення свідчать про невміння пише зосереджуватися на головному, висловити думку коротко.
Точність тексту вимагає не тільки знання семантики слів, а й вміння враховувати їх сполучуваність - здатність з'єднуватися з іншими словами в контексті. Саме в контексті, в поєднанні з іншими словами реалізується семантика слова, знаходиться чіткість і визначеність. В офіційно - діловому стилі використовується велика кількість готових, стандартних виразів - кліше. І ось тут постає проблема кліше і штампів у мові юриста: доречність і необхідність кліше при складанні документів і недоречність мовних штампів, які заподіюють шкоду.
Використання кліше - це одна з особливостей мови права, вона полягає в тому, що в мові юриста зустрічаються складові юридичні терміни, що виступають як єдине ціле. Кліше дозволяють забезпечувати точність мови права. Кліше - це певний мовний стандарт, готовий стійкий оборот, мовної стереотип, конструктивна одиниця тексту. У використанні цього засобу в ділових документах часом виникає навіть необхідність, наприклад: доводжу до вашого відома, беручи до уваги, на підставі викладеного і т.д.
Їх антиподом в мові виступають штампи, які сприймаються як явище негативне, використання яких тягне за собою не дотримання таких вимог офіційно-ділового стилю, як точність, стислість, стандартність.
Штамп - своєрідний шаблон, побита форма вираження, яка надає промови потьмянілу емоційно-експресивне забарвлення і завдає шкоди думкам. Бездумне повторення висловлювання можна віднести до психологічного явища.
Нерідко в процесуальних актах вживаються потворні штампи замість кліше, наприклад: «кримінальнусправу виробництвом припинено замість провадження кримінальної справи припинено» або «відкласти справу слуханням, а треба відкласти слухання справи».
У чому тут помилки? У словосполученнях переплутані керуючі і керовані слова. У праві є справи". Відповідний нормі варіант використаний у ст. 146 ЦПК: "до відкладення його (справи) слухання".
Штампи у професійного мовлення юристів частіше з `являються в результаті надмірних словосполучень, які утворюються в мові через прагнення до уточнення будь-яких обставин. Наприклад:«слідчий слідчого відділу»- слідчий РВВС і прокуратури працює тільки в слідчому відділі, тому«слідчий відділ»- зайве.
З урахуванням завдань кримінального судочинства культуру письма юриста можна визначити як мотивоване використання офіційно-ділового стилю, кримінально-процесуального закону і адекватно відображають встановлюються у справі фактичні дані.
