Метод міні-тренінгу

Суть методу - у формуванні необхідних конкретних навичок шляхом тренувань, органічно включаються в процес проведення занять.

Наприклад, психолог пропонує «програти» ситуацію конфлікту з будь-якої значимої для учня особистістю, після цього обговорюються помилки і обмеження в поведінці.

Метод рекомендується застосовувати на стадії «розширення цілей», коли молода людина усвідомлює дефіцит певних психологічних умінь і навичок і бажає негайно його заповнити. Цьому методу може передувати або супроводжувати метод інформування.

Основні напрямки здійснення профорієнтаційної діяльності:

■ професійна інформація;

■ професійна консультація;

■ професійна діагностика (добір).

Професійна інформація – психолого-педагогічна система формування в особистості активної профорієнтаційної позиції, що відповідає суб’єктивним і об’єктивним умовам здійснення особистістю вільного й усвідомленого професійного самовизначення та вирішенняосновних завдань:

- ознайомлення із інформацією, що характеризує масові професії;

- інформування про умови оволодіння професіями (навчальні заклади, навчальні предмети, кваліфікаційні перспективи тощо);

- формування позитивного ставлення до різних видів професійної діяльності;

- формування стійких професійних інтересів і мотивованих професійних намірів.

Професійна консультація – система психоло­гічного вивчення особистості, яка має на меті надання їй обґрунтованих порад щодо оптимальних напрямів і засобів професійного самовизначення.

Основні завдання:

- психологічний аналіз особистості;

- зіставлення психологічної структури особистості і певного кола професій;

- накреслення шляхів подальшого розвитку особистості і способів цілеспрямованої допомоги їй у цьому.

Профконсультація і профінформація ґрунтують­ся на активній пізнавальній діяльності дітей та підлітків.

Професійна діагностика (добір) – система роботи з надання порад і допомоги людині щодо прийняття нею рішення про такий вибір конкретного виду професійної діяльності, який би максимально відповідав суб’єктивним і об’єктивним умовам професійного самовизначення, перспективам подаль­шого розвитку особистості та її успішній реалізації у професійній діяльності.

Підсумком професійно орієнтаційної діяльності є сформоване професійне самовизначення людини. Показниками його є:

- уявлення про зміст та умови праці, можливі труднощі при досягненні поставленої мети;

- знання вимог професії до людини і уявлення про потреби суспільства у фахівцях цієї професії;

- визначення шляху отримання професії;

- уміння співвіднести вимоги професіїї і свої здібності;

- упевненість у високій соціальній значущості обраної професії;

- прагнення до досягнення високих результатів у професійній діяльності;

- стійке позитивне ставлення до професії та до себе як до суб’єкта професійної діяльності.

Одним із напрямів профорієнтаційної роботи є профілізація загальноосвітньої школи, реалізація якої, у свою чергу, викликала необхідність уведення додаткових новацій у шкільну практику.

До додаткових інноваційних змін належать:

o уведення курсів на вибір у рамках допрофільної підготовки;

o організація інформаційної роботи й профільної орієнтації старшокласників з підготовки до вибору профілю навчання;

o зміна порядку й процедури проведення атестації учнів, що закінчують другий ступінь основної школи;

o побудова рейтингової оцінки учня, який вступає до профільної школи, що включає обов’язкові іспити, екзамени з вибору (який відповідає обраному профілю). Усе це є портфелем індивідуальних досягнень — «портфоліо».

Професійне самовизначення підлітків відбувається, як правило, у кілька етапів. Перший етап — дитяча гра, під час якої дитина перебирає на себе різні професійні ролі й «програє» окремі елементи поведінки, пов’язаної з ними. Другий — підліткова фантазія, коли підліток бачить себе в мріях представників тієї або іншої професії. Третій етап, що охоплює весь підлітковий період,— попередній вибір професії.

Професійна самосвідомість — це система уявлень особистості щодо майбутнього освітнього шляху. І мета роботи психолога полягає у створенні умов для усвідомлення учнями суб’єктивного досвіду й здійснення оптимального вибору подальшого освітнього шляху.