Б. Вплив на обраних та призначених офіційних осіб

У ту пору вибори у нашій країні не були демократичними, обрані особи були чисто декоративними й нічого не вирішували.

Нам доводилося мати справу тільки з керівниками комуністичної партії та призначеними офіційними особами. Вже в 1989 - 1990 роках стало можливим друкувати колективні відкриті листи в пресі, адресовані конкретній офіційній особі. Наші організації писали такі листи за узгодженим графіком. Так само за графіком перед вікнами кабінету якогось чиновника з’являлися діти із плакатом: "Будь ласка, не труїть нас, ми хочемо жити", або молодь із плакатом "Дозвольте нам народити здорових дітей".

Іще ми винайшли оригінальний спосіб впливу на чиновників. У нашій області на той час з’явилася дуже агресивна, дуже заполітизована громадська організація націоналістичного забарвлення. Її керівники хотіли вступити до коаліції, але це було не дуже добре для репутації в очах місцевого населення. Нам вдалося переконати цих людей, що коли ми будемо взаємодіяти, не афішуючи зв’язків, результат буде кращий. Робилося це так: коли ми хотіли добитися якоїсь поступки від чиновника, ми не йшли туди самі, а посилали членів цієї організації. Ми давали їм завдання вимагати у чиновника усе відразу і якомога більше. Наприклад, нам потрібне було приміщення для публічних диспутів. Ця делегація грубо і крикливо вимагала приміщення для наших диспутів, приміщення для своєї організації, негайного перейменування вулиць, заміни пам’ятників на українські і, ясна річ, негайної заборони рисосіяння у курортній зоні. Вони доводили чиновника до хрипоти і знемоги. Через день-два приходила делегація від нашої коаліції – дуже чемні й готові до конструктивного співробітництва люди. Ми просили тільки приміщення для публічних диспутів. Чиновник скаржився нам на "тих хуліганів", ми йому співчували і запрошували взяти участь у диспуті. Як правило, ми отримували те, що хотіли. Наші таємні партнери дуже пишалися своєю роллю.

У ту пору ми припускалися багатьох помилок, які гальмували роботу. Наприклад, ми ділили світ на чорне і біле, людей на хороших і поганих. Усі офіційні особи в наших очах були противниками – монолітний ворожий табір.

У Скадовському районі був керівник дуже високого рангу, у якого дочка довго хворіла на діабет, потім стала інвалідом. Керівник жив на самому березі затоки. Лікарі вважали, що її хвороба спричинена отрутохімікатами, які виявили в затоці.

Ми знали, що районний керівник навіть дуже високого рангу не може приймати самостійних рішень. Він зобов’язаний виконувати вказівки обласних керівників. Окрім того, йому доручено було займатися зовсім іншою галуззю, а не курортом чи рисосіянням. Ми не могли сподіватися, що він відкрито підтримає нас просто як людина, бо тоді б він втратив своє крісло.

Лікарка, яка доглядала його дочку, була одним із лідерів кампанії за чистоту й збереження цілющих властивостей затоки, вона постійно розповідала йому про нашу боротьбу.

Ми ні разу не були у нього на прийомі, ні про що не просили. Але кожного разу, коли противники збиралися провести проти нас якусь акцію, він попереджав про лікарку. Ми встигали підготувати свою акцію у відповідь.

Таким чином ми дізналися, що партійні керівники планують провести "круглий стіл" у прямому ефірі з проблем екології та рисосіяння. Запрошені були тільки наші опоненти. Ми підготували своїх фахівців і за годину до прямого ефіру прийшли у студію. Нас не пускали, тоді ми порадили організаторам "круглого столу" поглянути у вікна – там стояв пікет з плакатами. Врешті-решт нас пустили на "круглий стіл" і надали слово.

А ще якось лікарка випадково знайшла документи з грифом „секретно”, де йшлося про заплановане урядом знищення курортної зони у зв’язку з рисосіянням. Ми оприлюднили ці документи в ЗМІ, чим викликали хвилю обурення усього населення в нашому регіоні.

Пізніше серед чиновників різних рангів у нас з’явилися таємні прихильники, які теж забезпечували цінною інформацією. І тільки в 1989 році нас відкрито у пресі підтримав голова виконконавчої влади Херсонської області. Лідери компартії почали проти нього запеклу боротьбу й через рік усунули з посади. Але за цей рік він встиг багато зробити для врятування дитячого курорту.