Загальна характеристика регулювання фінансового ринку

Регулювання фінансового ринку - це цілеспрямований вплив на систему взаємовідносин, що складаються на фінансовому ринку, з метою впорядкування цих взаємовідносин і забезпечення захисту інтересів осіб, які беруть у них участь.

Основною метою регулювання фінансового ринку є забезпечення гармонізації всіх видів інтересів учасників цього ринку: індивідуальних, корпоративних, державних, а також інтересів міждержавних та інтернаціональних об'єднань. Всі інші цілі регулювання можна розглядати як похідні від зазначеної основної мети, і вони характерні для всіх рівнів регулювання. Серед них виділяють:

· підтримка порядку на ринку, створення нормальних умов для роботи всіх його учасників;

· забезпечення безпеки фінансової системи;

· створення однакових "правил гри" для всіх учасників ринку;

· забезпечення вільного і відкритого процесу ціноутворення на фінансові інструменти на основі попиту і пропозиції;

· створення ефективного ринку, на якому завжди є стимули для підприємницької діяльності і на якому кожний ризик адекватно винагороджується;

· створення нових ринків та підтримка необхідних суспільству ринків, ринкових нововведень;

· досягнення суспільних цілей, наприклад, соціальних чи розподільчих;

· захист інтересів індивідуальних інвесторів від зловживань професійних учасників;

· протистояння формуванню монопольних утворень і зловживанню монопольним становищем;

· забезпечення прозорості і відкритості фінансового ринку, запобігання його саморуйнуванню у періоди кризових явищ тощо.

Принципи регулювання фінансового ринку - це основні правила, за якими відбувається цілеспрямований вплив на систему взаємовідносин між всіма учасниками ринку для підтримки їх рівноваги.

Основними принципами, на яких ґрунтується система регулювання фінансового ринку, є:

· захист законних прав та інтересів інвесторів з боку держави;

· розкриття емітентами інформації, яка необхідна інвесторам для прийняття рішень;

· рівний доступ учасників ринку до інформації;

· відображення співвідношення попиту і пропозиції через ціни на фінансові активи;

· підтримка добросовісної конкуренції між учасниками ринку;

· наявність державного органу регулювання із сталими, чітко окресленими повноваженнями;

· сприяння розвитку інновацій у галузі цінних паперів тощо.

Розрізняють чотири основні напрями регулювання фінансово ринку та його сегментів:

1. Регулювання складу інструментів ринку та обсягу їхніх прав.

2. Регулювання складу учасників ринку та окремих видів їх діяльності.

3. Регулювання інформаційних потоків на ринку.

4. Регулювання операцій та форм торгівлі фінансовими активами.