Порядок обчислення податку.Стаття 152. Порядок обчислення податку 152.1. Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності. 152.2. Платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, зобов'язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних з веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування. 152.3. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом. 152.4. Порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи. Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають контролюючому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення. Співвідношення податкового періоду, строку сплати податку та строку подання звітності про обчислення і сплату податку\ Порядок сплати податку та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Податковим періодом є період (календарний рік тощо), протягом і по закінченні якого визначається податкова база й обчислюється сума податку, що підлягає сплаті платником податків. Податковим періодом є термін, протягом якого формується податкова база. Податковий період слід відрізняти від звітного періоду. Із самого початку податковий період не пов’язується з періодом формування об’єкта оподаткування. На підставі категорії податкового періоду й особливостей його застосування забезпечується періодичне надходження податків у бюджети за підсумками фактичної діяльності платника в податковому періоді. Податковий період встановлюється для кожного податку окремо відповідним законодавчим актом, що закріплює певний податок. Він може дорівнювати календарному року чи становити інший термін, відповідно до характеру й особливостей конкретного податку. Найчастіше податковий період збігається зі звітним. Але в деяких випадках їх слід розмежовувати. Підставою для цього є збіг чи розбіжність обов’язку зі сплати податку й обов’язку звітності зі сплати цього податку. Податкові періоди можна класифікувати за такими підставами. 1. За термінами: а) річний податковий період; б) квартальний податковий період; в) місячний податковий період; г) інші (податкові періоди, пов’язані зі сплатою податку одноразово; сплатою податку за підсумками складених періодів — кілька років і т. ін.). 2. За особливостями формування податкового обов’язку: а) перший — період, в якому податковий обов’язок формується з дня виникнення до закінчення податкового періоду; б) триваючий (звичайний) — податковий обов’язок формується з початку податкового періоду і до його закінчення; в) останній — період, в якому податковий обов’язок визначається з початку податкового періоду і до останнього дня терміну податкового обов’язку платника. Строк сплати податку — законодавчо визначений проміжок часу, протягом якого платник податків чи інша зобов’язана особа вправі або зобов’язана самостійно сплатити визначену суму податку до державного або місцевих бюджетів.Строк сплати податку обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку встановлюється для кожного податку окремо. Податок може бути сплачений лише після закінчення податкового періоду, а конкретним моментом виникнення обов’язку сплатити податок є день, що слідує за днем закінчення податкового періоду, а у випадку, коли сума податку обчислюється податковим органом і це не пов’язано з порушенням податкового законодавства – день отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Момент закінчення строку сплати податку визначається шляхом додавання до граничних строків подання податкової декларації, які залежать від тривалості податкового періоду, десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації.У разі, коли відповідно до Податкового кодексу України або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов’язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового зобов’язання у строки, визначені в Податковому кодексі, а за їх відсутності – протягом тридцяти календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення про таке нарахування.Строк сплати податку може бути змінений у випадках передбачених Податковим кодексом України. Формами зміни строку сплати податку є розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань. Моментом сплати податку, за загальним правилом, вважається момент фактичного зарахування визначеної суми на відповідний рахунок Державного казначейства України.
|
