НАБІР ПРИСВЯТНАБІР ДОПОМІЖНИХ ЧАСТИН ТЕКСТУ Присвятою (посвятою) називають напис на початку книги, в якій автор вказує особу чи групу осіб, яким дане видання посвячується. Якщо текст посвяти належить до всієї книги, то її зазвичай розташовують на окремій непарній полосі після титулу, у верхній її частині (зі спуском 1—2 к-в) чи інколи, на оптичній середині полоси.У деяких випадках посвяту заверстують на першій текстовій полосі у рахунок спуску, але обов’язково над всіма рубриками і текстом твору. Якщо посвята належить до окремого твору(вірша, повісті)—то розташовують перед цим твором. Присвяти набирають на менший формат. Якщо присвяту розташовують на окремій, полосі її набирають видільним шрифтом, частіше курсивом того ж кегля що й основний текст(якщо на спусковій полосі —на кегель менше).Після тексту присвяти крапку не ставлять. Набір Епіграфів Епіграф—це зазвичай цитата з відомого твору(інколи віршованого) яка виражає основну думку книги або розділу. Епіграфи завжди набирають на менший формат від основного тексту(від 1/3 до 2/3основного формату)і шрифтом тієї ж гарнітури і накреслення що і основний текст, але меншого кегля. Епіграфи до всієї книги зазвичай розташовують на окремій непарній полосі чи на першій спусковій полосі над першим заголовком і його текстом у рахунок спуску:Над таким епіграфом може бути тільки графічна заставка. Епіграфи до окремих частин чи глав розташовують під назвами цих частин з достатньою відбивкою від рубрик і від тексту (як правило, не менше 20п.над епіграфом і 12.під ним). Епіграфи встановлюють у правий край формату видання, з виключкою рядків за форматом чи лівому краю(вірші).Розмір абзацного відступу в епіграфах зберігають таким, як і в основному тексті. Віршовані епіграфи набирають за правилами набору віршів:
В той час була і честь і слава, Віськова справа, Сама себе на сміх недавала, Неприятеля під ноги топтала. Народна дума
Текст епіграфа у лапки не беруть. Після епіграфа ставлять такий самий розділовий знак, що і у тексті джерела(крапку, знак оклику, питання або три крапки(точкування)—коли речення не закінчене) Епіграфи відбивають від заголовків і тексту рівномірно в межах двох рядків основного тексту. Підпис під епіграфом —Посилання на джерело(прізвище автора чи заголовок твору) набирають частіше курсивом, рідше —прямим у розрядку чи напівжирним шрифтом без дужок і крапок на кінці. Підпис набирають в окремий рядок і виключають у правий край чи з відступом від правого краю епіграфа на1—1 1/2кегельної.Якщо в епіграфі є іншомовний текст з перекладом, їх набирають різними шрифтами, частіше всього іншомовний текст курсивом, а переклад прямим.
|
