Аутокомунікація – внутрішня взаїмодія, заснована на передачі до самого себе; звертання до самого себе.

Тобто генетично наслідуванні органи мислення та мови є необхідною умовою для соціально-коммуникаційної практики; психічний развиток дитини залежить від його знаходження у соціальному середовищі та спілкування з іншими людьми.

Соціальна пам'ять – над біологічна форма збереження та відтворення людського досвіду: сукупність всього заповнено (як результат інтелектуальної діяльності) людиною та виокремлено від індивідуальної свідомості, розповсюджено між достатньою кількістю людей таким чином, що може бути відтвореним і тим самим збереженим для майбутніх поколінь. Соціальна пам'ять аналізується з точки зору мнемонічної діяльності (мнема –від грецької пам'ять): запам’ятовування, збереження, відтворення розуміння. Стан соціальної пам''яті визначається таким чином: соціальне підсвідоме(те що передається генетично), соціальні інстинкти (наприклад потреба у спілкуванні, в іншій людині), культурне наслідування не упредметненої частини – мова, звичаї, традиції, знання та вміння, та упредметненої а також пам’ятники культури та артефакти- це цілеспрямовано створені мате­ріальні вироби в процесі людської діяльності (знаряддя праці) і документальні фонди. Розрізняють 2 типи соц.пам-ті: 1.людська пам'ять, доступ до якої забезпечується усними, вербальними комунікаціями, а також жестами, мімікою (тобто невербальними засобами); 2. надбіологічна форма пам'яті що включає вербальні та невербальні засоби, первинною формою яких стала писемність, друк, фотографія,звукозаписи, телефон та радіо. Комп"ютерні технології ХХ століття знаменували собою появу нових технологій та засобів пізнання та використання структур соціальної пам'яті. Соціальна пам'ять –елемент соціального інтелекту, необхідна умова виникнення та розвитку соціальної свідомості.

Фактори формування соціальної пам'яті – 1. досвід системи, що є збереженим у знаннях, навичках, традиція, звичках, матеріальних об’єктах, культурних цінностях,та моральні норми.2. можливості набуття та засвоєння нової інформації, включаючи наявність технічних засобів; 3. можливість критичного осмислення та творчого використання минулого досвіду та нової інформації; 4. інтелектуальний потенціал суспільства, його творча енергія 5. діюча у суспільстві формальна та неформальна правова основа, що забороняє, обмежує, заохочує або дозволяє певні дії; 6 система мотивації; 7. моральні норми суспільства; 8. умови виникнення синенергетичних ефектів (збільшення ефективності діяльності в результаті поєднання, інтеграції, злиття окремих частин в єдину систему за рахунок так званого системного ефекту (эмерджентности) син енергія – це еффект взаємодії двох або більше более факторів, які характеризуються тим що, їх дія істотно перевершує ефект кожного окремого компоненту у вигляді простої суми..), при яких інтелектуальний потенціал суспільства стає більшим ніж суми інтелектуальних потенціалів окремих її частин.

Системи соціальної пам'яті – існуюча у суспільстві здатність накопичувати, зберігати та відтворювати інформацію про події зовнішнього світу та реакцію на них самої соціально-економічної системи,в якості факторів, що забезпечують національну систему соціальної пам'яті можуть виступати: 1. збереження інформації про історичні події; 2. доступ населення до цієї інформації; 3. можливість аналізу минулого досвіду; 4. здатність суспільства використовувати інформацію про закордонні досягнення. Одна з функцій соціальної пам'яті спрямована на відтворення інформаційних програм поведінки суспільних систем.

Соціальна інформація – повідомлення між системами, однією з яких є людина чи певна спільнота. У вузькому смислі Соціальна інформація – це те що циркулюється при взаємодії суспільних систем. Вона є найвищим типом інформації, так як представляє собою продукт самої досконалої та розвинутої форми руху матерії суспільства. 1- інформація, що циркулює у суспільстві, і використовується в управлінні суспільними процесами, і відображає соціальні відносини людей; 2 –повідомлення між системами, однією з частин якої є людина або спільнота людей. Соц. інф. формується в надрах трудової та пізнавальної діяльності людей і відображає їх різноманітність. Джерелом соціальної інформації є особистий, колективний, суспільний досвід людей; процеси, що відбуваються у суспільстві; суспільство в цілому та його підсистеми. Бувають такі види соціальної інформації: побутова, економічна, політична, художня, науково-технічна. Кожен з видів соціальної інформації характеризується своїм змістом, об’ємом, формами представлення та руху у соціальному просторі, переробки та використання. Соціальна інформація стає предметом комунікації тільки при умові наявності мети, засобів та форм трансляції з використанням різних каналів передачі інформації, її змісту у відповідності з певними результатами діяльності та розумової діяльності людини та у відповідності з знаковими системами, що є зрозумілими для учасників комунікації. С.І. розповсюджується за допомогою засобів соціальної комунікації з використанням різних каналів та залученням посередників у вигляді соціально-комунікативних структур та комунікативних підсистем суспільства. Без посередників соціальна інформація передається через неформальні канали і є об’єктом соціального наслідування.