Визначення еквівалентності

1. Еквівалентність може бути визнана щодо:

a) індивідуальних заходів; або

b) групи заходів; або

c) системи, яка застосовується до сектору, підсектору, товару або групи товарів.

 

2. При визначенні еквівалентності Сторони мають слідувати процесу, описаному у пункті 3 цієї статті. Такий процес має включати об’єктивну демонстрацію еквівалентності Стороною-експортером та об’єктивну оцінку такої демонстрації Стороною-імпортером. Це може включати інспектування або верифікацію.

 

3. На прохання Сторони-експортера стосовно визнання еквівалентності, як це визначено у пункті 1 цієї статті, Сторони повинні без затримок і не пізніше ніж через три місяці після отримання Стороною-імпортером такого прохання, розпочати процес консультацій, що включає кроки, описані у Додатку IX до цієї Угоди. Однак, у випадку отримання декількох запитів від Сторони-експортера, Сторони, на прохання Сторони-імпортера, мають узгодити у рамках Підкомітету з управління СФЗ, зазначеного у статті 74 цієї Угоди, календарний план, згідно якого вони мають розпочати та провести процес, описаний у цьому пункті.

 

4. Коли наближення законодавства досягається в результаті моніторингу згідно з пунктом 3 статті 64 цієї Угоди, це слід розглядати як запит України щодо ініціації процесу визнання еквівалентності відповідних заходів, як зазначено у пункті 3 цієї статті.

 

5. Крім випадків, коли узгоджено інше, Сторона-імпортер завершує оцінювання еквівалентності відповідно до пункту 3 цієї статті, протягом 360 днів з дати отримання від Сторони-експортера запиту, включаючи досьє, яке демонструє еквівалентність, крім випадків, що стосуються сезонних культур, коли затримка у оцінюванні виправдана з метою одержання підтвердження у період зростання сезонних культур.

 

6. Сторона-імпортер визначає еквівалентність щодо рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів регулювання відповідно до МСФЗ, за необхідності.

 

7. Сторона-імпортер може відхилити або призупинити еквівалентність на основі внесення змін будь-якою із Сторін до заходів, що впливають на еквівалентність, за умови, що наступні процедури були дотримані:

(a) Відповідно до пункту 2 статті 67 цієї Угоди, Сторона-експортер повідомляє Сторону-імпортера стосовно будь-якої пропозиції про внесення змін до її заходів, щодо яких визнається еквівалентність заходів та вірогідний ефект запропонованих заходів відносно еквівалентності, що була визнана. Протягом 30 робочих днів з дати отримання такої інформації, Сторона-імпортер повідомляє Сторону-експортера про те, чи буде еквівалентність і в подальшому визнаватися на основі запропонованих заходів;

(b) Відповідно до пункту 2 статті 67 цієї Угоди, Сторона-імпортер повідомляє Сторону-експортера стосовно будь-якої пропозиції про внесення змін до її заходів, щодо яких визнання еквівалентності було прийняте, та вірогідний ефект запропонованих заходів відносно еквівалентності, що була визнана. Якщо Сторона-імпортер надалі не продовжує визнавати еквівалентність, сторони можуть домовитися про умови повторного ініціювання процесу, зазначеного у пункті 3 цієї статті, на основі запропонованих заходів.

 

8. Визнання, призупинення або припинення еквівалентності повністю лежить на Стороні-імпортері, що діє відповідно до своєї адміністративної та законодавчої систем. Сторона має повідомити Стороні-експортеру у письмовій формі вичерпні пояснення та супровідні дані, задля визначення та прийняття рішень стосовно питання, викладеного у цій статті. У випадку невизнання, призупинення або припинення, Сторона-імпортер має вказати Стороні-експортеру на потрібні умови задля повторної ініціації процесу, вказаного у пункті 3 цієї статті.

 

9. Без шкоди положенням статті 73 цієї Угоди, Сторона-імпортер може не припиняти або призупиняти еквівалентність до того дати, як запропоновані нові заходи будь-якої із Сторін набирають чинності.

 

10. Якщо еквівалентність офіційно визнана, базуючись на консультативному процесі, як це зазначено у Додатку IХ до цієї Угоди, Підкомітет з управління СФЗ має, відповідно до процедури, викладеної у пункті 2 статті 74 цієї Угоди, визнати завершення визнання еквівалентності у торгівлі між Сторонами. Це рішення має забезпечувати скорочення фізичних перевірок на кордоні, спрощення отримання сертифікатів та полегшення процедури схвалення потужностей.

Статус еквівалентності має бути відображений у Додатку Х до цієї Угоди, якщо це необхідно.

 

11. Коли законодавча база наближена, визначення еквівалентності здійснюється на цій основі.