ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ Глава 11 ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ЇХ СИСТЕМА Гроші самі по собі не задовольняють потреб людей і не породжують грошей. Без реальних багатств грошові багатства залишалися би багатствами безслідними й непотрібними. Ф. Кене Для виконання завдань і функцій держава повинна мати у своєму розпорядженні достатню кількість коштів, тобто мобілізувати необхідні фінансові ресурси для забезпечення фінансової діяльності. Основним джерелом доходів держави є ВВП, частину якого вона використовує для покриття власних видатків. Таке використання відбувається шляхом переходу до державної власності у вигляді різних видів платежів. З огляду на їх значення держава закріпила на рівні Конституції України (ст. 92): лише закони встановлюють систему оподаткування, податки і збори, порядок утворення і погашення державного внутрішнього та зовнішнього боргів. Відповідно до ст. 142 Конституції України та ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», власні доходи мають територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах, якими розпоряджаються відповідні органи місцевого самоврядування. Глава 11. ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ЇХ СИСТЕМА 367 Публічні доходи — це одержані при розподілі й перерозподілі національного доходу ресурси, на підставі норм фінансового права скеровані до фондів коштів, які використовуються на задоволення публічного інтересу при реалізації завдань і функцій держави, муніципальних органів та органів, яким держава доручає представляти публічний фінансовий інтерес. У формуванні публічних доходів беруть участь усі ланки фінансової системи. Водночас далеко не всі публічні фонди (ланки) всі доходи, які йдуть на їх формування, відраховують до Державного або місцевих бюджетів. Як було показано вище, цілий ряд фондів, що задовольняють публічний інтерес, зокрема соціальних, є позабюджетними. Крім того, й публічні потреби задовольняють не лише за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів. Відповідно, поняття публічних доходів держави є ширшим за поняття централізованих (бюджетних) доходів держави і місцевих органів самоврядування. Публічні доходи є категорією, підмінною і від категорії фінансових ресурсів держави, оскільки останні, в свою чергу, також є ширшим поняттям. Під ним розуміють доходи не лише держави, а й усіх фізичних та юридичних осіб України, що отримують їх на території України й за її межами та володіють певним майном на праві власності. Доходи бюджету — це всі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, одержання яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Вони посідають центральне місце в системі публічних доходів. Бюджетний кодекс України доходи бюджету поділяє на податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом і трансферти. Податковими надходженнями визнають передбачені податковими законами України загальнодержавні й місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Неподатковими надходженнями — доходи від власності й підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного й побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження. Слід зауважити, що збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки. Публічні доходи не мають легального визначення у чинному законодавстві Україні, так само як і публічні фінанси. Водно- 368 Модуль 3. ПРАВ ОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТК ІВ час практика функціонування зарубіжних фінансових систем свідчить про розповсюдженість даної термінології. Наприклад, питанням публічних фінансів присвячено розділи конституцій Польщі (розділ X), Словенії (розділ VI), Бразилії (глава II). У конституції Князівства Монако в титулі IV ідеться не тільки про «публічні фінанси», а й про «публічні доходи». Зокрема, у ст. 37 зазначено, що національний бюджет охоплює всі публічні доходи. Конституція Румунії в розділі IV визначає як публічні не тільки фінанси, а й бюджет. У ст. 57 Основного закону Оману вжито термін «публічні грошові кошти»1. У деяких країнах є спеціальні закони, присвячені врегулюванню відносин у сфері публічних фінансів чи публічних доходів. Так, у Гонконгу існує ряд спеціальних законів із цього питання, зокрема Ордонанс «Про захист публічного доходу», Ордонанс «Про публічні фінанси»2. Публічні доходи класифікують за цілим рядом ознак. Зокрема, за правовим режимом, тобто порядком правового регулювання окремих видів доходів, який закріплено правовими нормами та забезпечено сукупністю юридичних засобів, публічні доходи можна класифікувати на: — податки; — інші платежі, що входять до складу податкової системи; — неподаткові обов'язкові платежі до бюджету (платежі, що є складовими податкової системи); — обов'язкові платежі до позабюджетних цільових публічних фондів; — платежі, які ґрунтуються на договорі; — добровільні надходження; — доходи бюджетних установ, зараховані до спеціального фонду кошторису та спеціального фонду бюджету. Залежно від джерела й форми отримання публічні доходи поділяють на: — доходи від використання державного і комунального майна; — доходи, одержані від фізичних і юридичних осіб, почасти вилучені у вигляді податків, зборів, інших обов'язкових платежів; 1 Шепенко Р. А. Налоговое право: копститудионпі.іе пормьі / Р. А. Ше-пенко. — М., 2006. — С. 43; Пришва Н. Ю. Публічні доходи: поняття та особливості правового регулювання / Н. Ю. Пришва. - К.: КНТ, 2008. - С. 22. Шепенко Р. А. Налоговое право Китая: в.чимание и ответственность / Р. А. Шепенко. - М. Волтерс Клувер, 2005. - С. 318-321.
|