РЕФЕРАТИ

Вступ

Головним методом вивчення історії України є самостійна робота студентів, а складовою частиною процесу формування навичок самостійної роботи - підготовка рефератів.

Робота над рефератом сприяє поглибленому вивченню суспільних процесів, сучасних історичних концепцій, підходів до їх висвітлення, історичної спадщини України, її джерел, творчому оволодінню програмним матеріалом у тісному зв'язку з сучасністю і профілем майбутньої спеціальності, розвиває творче мислення і навички дослідницької роботи, формує національну свідомість майбутнього фахівця.

Реферат - це короткий виклад літературних джерел, що вивчаються з будь-якої проблеми. Слід зауважити, що реферат - це не твір на певну тему, як іноді уявляють собі студенти. Твір - це самостійна робота, що є викладом особистих думок. Реферат є викладом, передусім, наукових положень, думок учених, що містяться в опрацьованій літературі, а потім міркування і висновки студента, яких він дійшов у процесі його написання. На відміну від твору, студентські реферати є видом науково-дослідної роботи.

Підготований реферат має показати глибоке знання студентом дже­рел з обраної теми, її історіографію, концепції вчених, уміння обґрунтувати свою точку зору і грамотно викласти матеріал.

Реферати з історії України призначені для виступів у академічних групах на семінарських заняттях, а кращі з них - на засіданнях студентських гуртків, наукових конференціях. Реферати, що отримали ви­соку оцінку, можуть надсилатися на всеукраїнські студентські науково-методичні конференції з історії України.

Процес написання реферату включає такі основні етапи:

1. Вибір теми.

2. Складання плану й опрацювання літератури.

3. Написання тексту і його редагування.

4. Оформлення реферату.

На допомогу студентам кафедра українознавства Національного університету харчових технологій розробила орієнтовну тематику рефератів та список рекомендованої літератури з історії України.

Успіх роботи з написання реферату значною мірою залежить від пра­вильно складеного і до кінця продуманого плану, який визначає структуру, зміст та логічний взаємозв'язок усіх його частин.

План реферату має таку схему: вступ; висвітлення основних питаннь та висновки. Питання плану повинні становити чітку єдину систему, в якій кожне наступне розвиває і доповнює попереднє.

Складений план реферату студент погоджує з викладачем /науковим керівником/.

Склавши план, студент приступає до глибокого вивчення джерел. Література до реферату добирається студентами самостійно.

У бібліотеці університету до рекомендованої тематики рефератів ведеться каталог основної літератури. Однак, крім основної літератури, слід використати і додаткову. Вона добирається студентом також самостійно, шляхом ознайомлення з відповідними каталогами в бібліотеках міста. При доборі літератури слід мати на увазі, що історична наука постійно розвивається. Тому необхідно використовувати видання всіх років, аналізувати їх.

При написанні реферату можна використовувати твори художньої літератури, що дає можливість яскравіше і зрозуміліше розкрити суть того чи іншого питання.

Написання реферату варто починати зі вступу. В ньому дається за­гальна характеристика теми, критичний огляд літератури, яка вивчалася, розкривається ступінь наукової розробки проблеми, визначається мета реферату.

Викладаючи основний зміст реферату, необхідно прагнути до того, щоб кожна його сторінка, абзац, фраза відповідали основній його ідеї, всебічно відображали її.

Зміст реферату має висвітлювати головне й істотне, а кожне питання – закінчуватися невеликим висновком. Реферат завершується загальними висновками з теми. Стиль викладу повинен бути простим і зрозумілим, мова – державною.

Студенту необхідно дбати про зв'язок історичної науки з сучасністю, на основі осмис­лення конкретного матеріалу слід робити висновки з уроків історії.

Складовим елементом реферату є наукове оформлення його тексту. Потрібно знати, що всі цитати, концепції вчених, важливі факти, події, цифри, використані у рефераті, повинні мати посилання на джерела, звід­ки вони взяті. Такі посилання робляться внизу тексту під рискою, їх необхідно правильно оформити. Вкажемо на основні з них.

Документи державних установ, політичних партій і громадських ор­ганізацій. Посилання на ці документи оформлюються таким чином: спочатку необхідно назвати відповідний документ, потім дати повну назву збірника, вказавши його частину чи том, місце видання, видавництво, рік видання, сторінку. Наведемо приклади: Указ Катерини про ліквідацію гетьманства та утворення Малоросійської колегії //Хрестоматія з історії України для студентів вузів / укл. Б.І. Білик, Л.В. Дячук, Я.С. Калакура та ін. – К., 1993. – С. 125–126; Програма Української /русько-української/ радикальної партії // Українські політичні партії кін­ця XIX – початку XX століття: Програмні і довідкові матеріали / укл. В.Ф. Шевченко та ін. – К., 1993. – С. 8–12.

Монографії та брошури. Вказуються прізвище та ініціали автора праці, її повна назва, місце видання, видавництво і рік видання, сторінка. Наприклад: Залізняк Л. Л. Нариси стародавньої історії України /Л. Л. Залізняк. - К.: Абрис, 1994. - С. 136-151.

Статті. Наводячи виписку зі статті, слід вказати прізвище та ініціали автора, назву статті, журналу, а також рік і місце видання, його номер і сторінку. Наприклад: Гошуляк І.Л. Про причини поразки Центральної Ради / І. Л. Гошуляк // Український історичний журнал. – 1994. – № І. – С. 31–39.

Якщо у рефераті зустрічаються посилання на ту саму книгу декілька разів, то лише у першому випадку наводяться всі вихідні дані, а в наступних - лише прізвище та ініціали автора, назва праці і сторінка, на яку зроблено посилання. Так, на сторінках 5 і 10 цитується праця І.Нагаєвського "Історія Української держави двадцятого століття". У першо­му випадку пишемо: Нагаєвський 1. Історія Української держави двадця­того століття. - К.: Укр. письменник, 1998. - С. 69, а в другому -Нагаєвський 1. Історія Української держави двадцятого століття. - С.72 або Нагаевський І. Названа праця. - С. 72.

Якщо на одній сторінці робиться декілька посилань на ту саму кни­гу чи статтю, то повна назва їх, починаючи з другого, не дається, а пишеться: Там же. - С... Наприклад:

1. Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької
Січі. - К.: Либідь, 1993. - С. 12.

2. Там же. - С. 17.

Трапляються випадки, коли думка з якої-небудь праці викладається своїми словами. Тоді посилання оформляються так: Див.: Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії / Т. Гунчак. – К.: Ли­бідь, 1993. – С. 145.

Показником якості реферату є його оформлення. Він має бути написаний акуратно, розбірливим почерком, на окремих аркушах білого па­перу. З лівого боку залишаються поля 3 см. Нумерація починається з 3 сторінки. Кожне нове питання плану повинно мати у тексті заголовок.

Слід правильно оформити і титульну сторінку реферату. На ній вказуються назва теми, прізвище та ініціали студента, факультет, курс, група, керівник теми, місце і рік написання /зразок оформлення титуль­ної сторінки /див. у додатку 1/.

На першій сторінці реферату подається зміст(план) /див. додаток 2/.

На останній сторінці наводиться список використаної літератури у визначеній послідовності відповідно до сучасних вимог. Спочатку подаються документи державних установ, політичних партій і громадських організацій, офіційних осіб /вони подаються у хронологічному порядку/.

Потім іде наукова література: монографії, брошури, статті. Бони розміщується в алфавітному порядку прізвищ авторів. Якщо використане колективне видання, то його слід вміщати у списку використаної літератури за алфавітом відповідно до першої літери назви праці.

Підготовлений реферат повинен відповідати таким вимогам:

1. Об'єктивність аналізу.

2. Дотримання наукового принципу історизму.

3. Логічна стрункість викладу матеріалу.

4. Самостійність мислення.

5. Критичний підхід до літератури.

6. Творчий характер дослідження.

7. Уміння донести думки, викладені у рефераті, до слухачів.

Отже, написання реферату вимагає від студента наполегливої роботи з вибору теми, обґрунтування її актуальності, критичного вивчення відповідних джерел і літератури, зібрання необхідного матеріалу, його глибокого осмислення, чіткого і логічного викладу та відповідних узагальнень у формі висновків.

Запропоновані рекомендації до написання рефератів та їх тематика не носять імперативний характер.