Задача 9. За спільною заявою подружжя Мазеєвих судом був установлений режим їхнього окремого проживання, а неповнолітня дитина залишилася жити з матір'ю

За спільною заявою подружжя Мазеєвих судом був установлений режим їхнього окремого проживання, а неповнолітня дитина залишилася жити з матір'ю. При цьому подружжя в належній формі уклали договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначили в якому розмірі, формі й у які строки батьком буде надаватися утримання. Через деякий час Мазеєв почав проживати однією сім'єю з Чижовою. Після народження у нею сина Мазеєв перестав виконувати свої обов'язки по утриманню першої дитини таким чином, як того вимагали умови укладеного договору. У зв'язку з цим Мазеєва подала позов про стягнення аліментів. Мазеєв пред'явив до неї позов з вимогою про зміну умови договору про розмір аліментів, оскільки його матеріальний і сімейний стан змінився, а розмір аліментів, встановлений договором перевищує розумні потреби дитини. Пізніше він змінив свої позовні вимоги і став наполягати на припиненні договору, оскільки, як йому стало відомо, Мазеєва помістила дитину в навчальний заклад закритого типу. По роду своєї професійної діяльності вона часто знаходиться у відрядженнях, про дитину не піклується, виплачувані ним на утримання дитини кошти витрачає не за цільовим призначенням. Сторони передбачили в договорі в якості одного з підстав його припинення використання коштів не за цільовим призначенням.

Як треба вирішити спір?

Можливе звертання в суд з позовом про примусове стягнення аліментів у випадку, якщо між батьками укладено договір про сплату аліментів?

Аліментний договір може бути змінено за обопільною угодою сторін або за рішенням суду.

Одностороння відмова від договору і одностороння зміна його умов не допускаються.

Якщо договір про надання аліментів не виконується платником, їх одержувач має право звернутися до державного виконавця для примусового виконання договору, якщо ж він звертається до суду з позовом про стягнення аліментів у судовому порядку на загальних підставах, передбачених законодавством, його позов не підлягатиме задоволенню, оскільки укладенням аліментного договору сторони вже пов’язані зобов’язанням з надання аліментів, і для таких осіб встановлений спеціальний порядок виконання договору і стягнення аліментів.

У ст. 196 СК встановлено відповідальність за прострочення сплати аліментів, а саме при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Такий розмір відповідальності, як видно з положень даної норми, застосовуватиметься, якщо особа була зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду. Тому про договірну відповідальність батьки мають подбати самостійно.

Так, звертання в суд з позовом про примусове стягнення аліментів у випадку, якщо між батьками укладено договір про сплату аліментів можливе.

Розмір аліментів за договором повинен відповідати вимогам ст. 182 СК, відповідно до якої мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, відповідно до ст.192 СК розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів при зміні матеріального та сімейного стану.