Стратегія міжнародної диверсифікації

Стратегія міжнародної диверсифікації припускає функціонування диверсифікованого портфелю на безлічі національних ринків. Широке поширення дана стратегія набула в середині 80-х, коли стало ясно, що диверсифіковані міжнародні компанії мають перевагу перед звичайними міжнародними компаніями. З того часу зв'язана диверсифікація, що базується в основному на технологічному і брендовому СВ, стала найважливішим джерелом конкурентних переваг для міжнародних компаній. Такі компанії можуть захоплювати значні ринкові частки в інших країнах (табл. 1.1) за рахунок продажу товарів протягом певного проміжку часу за цінами нижче за собівартість, покриваючи різницю за рахунок прибутків, одержуваних на вже зайнятих ринках. їх національні конкуренти не можуть собі цього дозволити і втрачають ринкові частки.

Стратегія міжнародної диверсифікації може припускати реалізацію стратегії глобалізації, тобто просування на всіх ринках виключно стандартизованих товарів і послуг. Наприклад, компанія McDonalds здійснює стратегію глобалізації, просуваючи у всіх країнах виключно стандартизовані послуги. Основна перевага цієї стратегії - зниження витрат на просування за рахунок створення іміджу організації, чиї товари та/або послуги однаково добрі у всьому світі [1].

Стратегія диверсифікації. припускає включення в портфель організації нових сфер бізнесу за допомогою:

- придбання організацій;

- створення організацій «з нуля»;

- створення спільних організацій.

Наслідком диверсифікації в рамках портфелю сфер бізнесу можуть бути синергічні ефекти (системи, що приводять до зростання ефективності, за рахунок взаємодії підсистем і елементів), які виявляються в зниженні інтегральних корпоративних витрат і виникають у зв'язку з багатофункціональним використанням ресурсів.

Стратегія диверсифікації може бути двох видів: зв'язана і незв'язана. Стратегія зв'язаної диверсифікації припускає наявність істотних стратегічних відповідностей між сферами бізнесу, в нього що входять (зв'язані диверсифіковані організації називають концернами).

Наступний вид стратегії — незв'язана диверсифікація, організації, що її здійснюють, називають конгломератами. Сфери бізнесу, що знаходяться в їх портфелі, мають між собою слабкі стратегічні відповідності. Основна перевага стратегії незв'язаної диверсифікації базується на зниженні ризику для конгломерату в цілому, який обумовлений тим, що різні галузі можуть одночасно знаходитися в різних фазах галузевих життєвих циклів. Спади в одних компенсуються підйомами в інших.