Передумови виникнення стратегічного менеджменту

Для того, щоб зрозуміти передумови виникнення стратегічного управління та його ідеологію, розглянемо головні епохи економічного розвитку з кінця XIX ст.

Період з 80-х років XIX ст. до 30-х років XX ст. був епохою масового виробництва, яка характеризувалася процесом формування інфраструктури масового виробництва. Головним завданням підприємств була максимізація обсягів виробництва однорідного товару з мінімальними витратами.

Період з 30-х до 50-х років XX ст. називають епохою масового збуту. Критичною точкою переходу став момент, коли пропозиція однорідної дешевої продукції перевищила попит. Для цього періоду і для виробництва характерним, перш за все, було прагнення виробників впливати на споживачів, використовуючи розширення номенклатури продукції, яка випускається, вдосконалення організації збуту, інтенсифікацію рекламних зусиль.

З середини 50-х років починається постіндустріальна епоха, яка триває досі. Головними рисами нової епохи є прискорення темпів НТП та новий рівень добробуту, досягнутий суспільством, яке об'єктивно веде до зміни структури економіки і певною мірою її ідеології (зростання частки послуг у ВНП, високий ступінь диверсифікації продукції, посилення уваги, до негативних факторів прогресу - забруднення навколишнього середовища, інфляції, монополізму, тощо), а також підвищення темпу протікання економічних процесів.

Сучасна епоха характеризується посиленням інтенсивності конкуренції в цілому і ускладненням її структури, що в сукупності із зростанням вартості робочої сили і сировинних ресурсів посилило інтернаціоналізацію або глобалізацію підприємницької діяльності.

У зв'язку з прискоренням змін умов підприємницької діяльності в другій половині XX ст. перед підприємствами виникла необхідність по-новому вирішувати завдання досягнення мети. А тому поняття стратегічне управління підприємством набувало нового змісту.

Так, стратегічне управління в 50-60-х роках розглядалося як довгострокове планування виробництва та освоєння ринків. Довгострокові плани ставилися в центр уваги при виборі стратегічної поведінки підприємства.

У 70-х роках стратегія управління - це вже не фіксація планів виробництва на довгострокову перспективу, а вибір бізнесу, яким слід займатися, рішення, що робити з бізнесом, який був успішним, але може втратити свою привабливість внаслідок зміни пріоритетів споживачів.

80-х роках динамізм зовнішнього середовища настільки ускладнив завдання вчасної адаптації до змін, що створення потенціалу змін, здатності підприємства, належним чином реагувати на зовнішнє середовище стало в центрі управління підприємством.