Області горотворення.

Орогенный процес у кайнозої розбудовується в межах геосинкліналей, що відмирають, і різновікових платформ. Території, їм охоплені, виділяються як області горотворення, або орогенные області. Орогенный режим відрізняється від платформного високою мобільністю й різноспрямованістю рухів, від геосинклінального – розвитком загального підняття і його розширенням за рахунок суміжних западин.

Найбільш великі мегаформы областей горотворення – орогенные пояса. По розташуванню виділяються окринно-континентальні або внутріконтинентальні пояси. У плані пояса мають лінійно витягнуті обриси, у вертикальних перерізах представляють значне загальне підняття (у порівнянні із суміжними областями платформних рівнин). Внутрішня будова характеризується збільшенням потужності земної кори, вулканізмом, високою сейсмічністю й значною швидкістю різнонаправлених тектонічних рухів, що швидко переміняються вкрест простягання СФ.

Орогенные пояса складаються з гірських країн – систем рівноцінних і сполучених підняттів (гірських споруджень) і передгірних і межгорных западин. Гірські країни різняться по геологічному розвиткові й особливостям орогенезу. Відповідно до геологічної передісторії виділяються різні типи гірських країн:

Эпигеосинклинальные гірські країни (Альпи, Кавказ, Анди й ін.) формуються наприкінці процесу замикання геосинкліналі або безпосередньо після нього. Эпигеосинклинальный орогенез характеризується відмиранням загального прогинання, завершенням складчастості з подальшим розвитком сполучених систем підняттів і западин на тлі становлення загального підняття. Активний ріст позитивних СФ приводить до їхньої переваги над негативними. У результаті відбувається скорочення загальних і приватних прогинів і відмирання западин як областей прогинання й акумуляції.

Висока інтенсивність вертикальних рухів приводить до морфологическогму становленню загального підняття у вигляді эпигеосинклинального гірського спорудження. У центральній частині сполучених компенсованих і перекомпенсованих межгорных і передгірних западин утворюються аккумулятивные рівнини, обрамлені передгір'ями.

У сучасному рельєфі эпигеосинклинальные гірські спорудження представлені в основному високими лінійно витягнутими системами хребтів, часто з альпійським виглядом рельєфу, у різному ступені ускладненого вулканічними будівлями.

Эпигеосинклинальные гірські спорудження мають складчасту-блоково-складчаста будова із закономірно мінливою складчастістю – лінійної в центрі підняття й сундучной - по периферії. У присводовых ділянках таких гірських споруджень денудація часто розкриває гранітні батоліти. Якщо на тлі загального підняття розбудовуються складчасті деформації, то в рельєфі окремі хребти і їх системи представлені антикліналями, а поділяючі їхні зниження – синкліналями, ускладненими розривами. В умовах загального підняття, що розбудовується, відбувається препарування окремих елементів мертвих складчастих деформацій. Т.о., у вигляді эпигеосинклинальных гірських споруджень велике значення мають деформації вигинів з різними радіусами кривизни.

Эпиплатформенные гірські країни розбудовуються на різновікових платформах в умовах слабкого горотворення (Тянь-Шань, Кордильєри). Тут переважають породи фундаменту. Для хребтів і гірських западин характерна сводово-глыбовая структура (розвиток пологих вигинів із крупно- і мелкоблоковым внутрішньою будовою). Тому особливе значення набувають розриви різних рангів. Окремі хребти або їх системи, як правило, відповідають, що розбудовуються горстообразным СФ, а поділяючі їхні западини – грабенам і приразломовым долинам (Вост. Саянів, Енисейский кряж). При значному розвитку порід чохла, хребти-підняття можуть представляти порожнього вигнуті ускладнені розривами складки фундаменту, а також складки облекания, що маскують глыбовую природу підняття (Південно-Західний Тянь-Шань). В області слабкого эпиплатформенного орогенезу зустрічаються глыбовые гори з горизонтальним заляганням порід.

Вигляд эпиплатформенных гірських країн визначається переважно системами розривів, що розбудовуються, багато з яких - прадавні, відроджені в процесі орогенезу. Тому простягання підняттів і западин і загальний структурний план успадковуються від геосинклінального етапу розвитку.

Рифтогенные гірські країни - основний тип океанських гір. У межах континентів вони представлені в основному пологими сводообразными підняттями. На початку розвитку вони ускладнюються численними січними й згодними розривами, серед яких широко поширені скидання, що обмежують грабенообразные западини, присвячені до присводовым ділянкам і зводам загальних підняттів (Африканський^-Африканське-східно-африканське гірське спорудження, Байкальське нагір'я).

Т.о., гірська країна певного генетичного типу – це територія із загальною доорогенной історією й тектонічним режимом, у межах якої новітній процес горотворення відбувався приблизно в деякий час. Новітні СФ і рельєф гірської країни мають загальні риси будови, що визначають її індивідуальний вигляд.