Елементи трудової діяльності в ранньому дитинстві

Праця — діяльність, спрямована на виробництво суспільно-корисних продуктів (матеріальних або ідеальних). Цілі діяльностей визначаються не особистими потребами, а задаються суспільством. Праця — діяльність соціальна за природою (цілями) і за характером (не можлива без розподілу праці). Праця є необхідною умовою появи і розвитку свідомості. Застосування і виготовлення знарядь відрізняє працю від простого привласнення продуктів природи. В праці людина керується об'єктивними властивостями предметів, а не їх біологічним значенням. Виникають пізнавальні потреби в з'ясуванні цих властивостей, внаслідок чого розвиваються вищі процеси опрацювання інформації: мислення і уява. Дитяча праця — умова виховання моральних, товариських якостей, умінь взаємодії з ровесниками та старшими.

Основними різновидами дитячої праці протягом дошкільного дитинства виступають обов'язкові трудові справи (самообслуговування, щоденна допомога старшим, співпраця з однолітками та дорослими) та трудові справи за інтересами (індивідуальна робота, доручення, співпраця з дітьми та дорослими) (М. Машовець).

Досвід дитини раннього віку інтенсивно збагачується завдяки постійному включенню у спілкування та взаємодію з дорослими, які виконують різноманітні трудові процеси. Спостереження за працею дорослого розкриває перед дитиною значення праці: мама пришиває ґудзики, щоб батько одягнув сорочку; в'яже носочки, щоб взимку було тепло і т. д. Активність малюка спонукає його допомагати дорослим, включатись у спільну з ними діяльність: малюк бере до рук віник, коли мама починає підмітати; несе лійку, щоб сестричка полила квіти. Зрозуміло, що результати такої допомоги ще не влаштовують дорослого — дитина не володіє достатніми вміннями та навичками. На перших етапах появи трудової діяльності виразно переважає її мотиваційна сторона. Прагнення дитини працювати спільно з дорослим лежить в основі вироблення таких важливих якостей особистості, як працьовитість, наполегливість тощо.

Іншим сприятливим моментом для розвитку елементів трудової діяльності у дошкільному віці є стрімке оволодіння дитиною світом предметів, діями з ними. Водночас предметні дії є основою і трудової діяльності, у ході якої предмети зазнають послідовних, планомірних, корисних перетворень. Предметно-маніпулятивна гра та трудова діяльність тісно пов'язані у дитини раннього віку, чітко не відокремлюються в її свідомості. Головне для дитини — процес виконання трудових дій, а не результат, тому дитина часто не доводить справи до кінця, не звертає уваги на неякісне виконання. Слабо розвинені на цьому етапі необхідні навички та вміння у володінні знаряддями праці, доступними дитині: лопаткою, віником, лійкою тощо.

Важливою віхою у процесі становлення трудової діяльності є усвідомлення дитиною в кінці 3-го року життя значущості результату своєї праці. Таке усвідомлення виникає у зв'язку з прагненням малюка отримати схвалення дорослого, привернути його увагу до своїх досягнень. Зростає бажання дитини діяти самостійно, що стимулює оволодіння нею знаряддями праці. Складаються сприятливі умови для формування в дитини орієнтації на якісний результат, на розуміння його значущості для оточуючих— насамперед, для близьких дорослих (мами, бабусі), для інших дітей (братика, сестрички). Якщо чисто витерти помиту чашку для меншого братика, то він зможе краще втримати її у своїх ручках. Поступово на основі розуміння дитиною важливості її трудових дій для оточуючих складаються суспільні мотиви праці.

Відокремлення результату праці від її процесу у свідомості дитини сприяє становленню її до кінця раннього віку як суб'єкта діяльності, свідченням чого є поява у мовленні малюка займенника «Я» та власного імені. Водночас, зростає розуміння зв'язку між власними трудовими діями малюка та якістю отримуваного результату праці. У дитини виникає здатність передбачати результат своїх дій за виконуваним процесом праці: якщо всі іграшки покласти на свої місця, то у кімнаті буде прибрано. Уявлення про майбутній результат становить психологічну умову появи дій планування та контролю. У мовленні дитини з'являються дієслова у майбутньому часі, що вказують на планування нею своїх дій: «приберу», «витру», «допоможу».

Успіхи у розвитку предметних та трудових дій, у засвоєнні навичок самообслуговування приводять до появи автоматизованих дій з добре знайомими дитині знаряддями та предметами.

Як відзначає Г. О. Урунтаєва, у трудовій діяльності вирізняються результативні дії, спрямовані на перетворення предметів, та передумови продуктивних дій, що передбачають створення чогось нового. Такі дії виконуються тільки у співпраці з дорослим — малюк разом з мамою ліпить вареники, готуючи обід для родини. Самостійно одержати новий продукт дитина ще не може.

ВИСНОВКИ про розвиток передумов трудової діяльності у ранньому віці:

¾ закладається мотиваційна сторона трудової діяльності дитини, джерелом якої служить потреба у співпраці та взаємодії із дорослим, прагнення діяти як дорослий;

¾ передумови трудової діяльності складаються на основі предметної діяльності малюка і пов'язані з розвитком його самосвідомості та особистості;

¾ відбувається засвоєння автоматизованих дій і формування на їх основі перших найпростіших трудових умінь і навичок;

¾ дитина відмежовує себе від своїх дій, що сприяє усвідомленню нею результату діяльності та його зв'язку з виконаними діями;

¾ дитина прагне до досягнення результату своїх дій і отримання його оцінки дорослим.