Л ю д и н и к о р и с т у в а ч а с о ц і у м у

(подібне визначення не може бути отримане проектувальником у рамках рефлексії із приводу власної діяльності, воно у той же час не може бути отримане і поза системою уявлень про професію)

*) Виділення подібної гіпотези виправдане лише у тому випадку, якщо проектувальник має можливість підвестися над рівнем саморефлексії і почати роботу на рівні дослідника власної діяльності т.б. перестати діяти у якості проектувальника (т.б. спочатку я проектую, я потім я досліджую як я проектую)

Г е н е р а л ь н а і д е я – не є у прийнятому вище визначенні – рішенням об’єкту:

- на будь який стадії схематизації – об’єкт не конкретизовано;

- вона це визначення граничних умов «життя» майбутнього об’єкту, які справедливі для даної проектної задачі;

- це модель функціонального середовища «життя» (існування) об’єкту.

Ми полагаємо, що

І д е ю в а н н я – здійснюється у

· понятійній (поняття)

· знаковій (знак)

· образній (образ)

мові - складно шифрованій за «правилами» індивідуалізованих проектних методів та засобів.

І д е ю в а н н я (як специфічна діяльність) – це креативна діяльність, продуктом якої є «мікросоціум», або модель функціонального середовища.

Це усякий раз нова модель, яка створюється за рахунок привнесення у модель функціонального середовища, яке ми маємо, нових функціональних зв’язків: