Домашня робота. Тема: Українська мова у світі

Тема: Українська мова у світі. Українська діаспора

 

Завдання 1. Познайомитися з інформацією, законспектувати (тези) або скласти докладний план до тексту.

 

За поширеністю в світіукраїнська мова посідає 25/22 місце (серед 6 тис. мов) та 3 або 2 місце за поширеністю серед слов'янських мов. Загальна кількість носіїв української мови, за приблизними оцінками, становить від 41 ло 46 млн. осіб.

З майже 38-мільйонного населення України близько 31 млн. може спілкуватися українською мовою. За даними опитування Інституту соціології НАН України, у 2005 році, рідною українську мову визнали 64,3% українського населення, російську 34,4%, іншу — 1,5%. За кордоном перебувають від 4 до 7 українських трудових мігрантів, більшість з яких володіє українською мовою

У Росії українською володіє 1,8 млн осіб, у Молдові (без урахування Придністров'я) українська є рідною для 181 тис. осіб, мовою щоденного спілкування українська є для 130 тис. осіб. У Білорусі рідною її називає 116 тис. осіб. У Казахстані українською говорять 128 тис. осіб, більшою чи меншою мірою нею володіють до 732 тис. осіб.

У Румунії - 57 тис. україномовців, у Польщі - 23 тис. осіб, що постійно проживають на території Польщі, та ще від 20 до 450 тис. осіб з числа трудових мігрантів. У Словаччині - 11 тис. осіб назвали рідною мовою українську, ще 24 тис. осіб вважають за рідну мову русинську.

У Канаді українською мовою володіє 174 тис. осіб, у США - 129 тис. мовців.

У Бразилії – українською володіє щонайменше 17 тис. мовців. (За матеріалами Вікіпедії).

 

Українською діаспорою називають усіх етнічних українців, які мешкають поза політичними кордонами своєї історичної батьківщини, але не втратили з нею духовних зв'язків. Це українці, які опинилися за межами «материкової» України з різних причин: розвалу імперій, світових воєн, природних катаклізмів, політичних чи економічних криз, особистих обставин. Зберегти свої корені, мову, культуру, не розчинитися в іншому середовищі - такі завдання ставить перед собою українська діаспора в усьому світі.

За межами Української держави у 64/100 країнах світу (різні джерела подають різну статистику) мешкає понад 12 млн. українців − майже третина нації. За неофіційними даними, чисельність української діаспори може сягати 20 млн. осіб.

Українську діаспору умовно поділяють на представників далекого зарубіжжя (країни Західної Європи, Азії, Північної та Південної Америки, Австралія) та близького (держави – колишні республіки Радянського Союзу). Такий поділ зумовлено як історичними обставинами, так і виразними відмінностями умов проживання українців за кордоном.

Масова українська еміграція відбувалося чотирма основними «хвилями».

Перша «хвиля», так звана трудова (з кінця ХІХ століття до 1914 р.) до Канади, Бразилії, США була зумовлена економічними проблемами на етнічних українських землях. Значна частина західноукраїнських селянських родин потерпала від малоземелля, що викликало бажання змінити ситуацію.

Друга хвиля, так звана інтелектуальна, охопила міжвоєнний період. Виїжджали в основному до США й Канади. Усе частішими ставали політичні мотиви еміграції.

Третя хвиля – політична. Після Другої світової війни на території Німеччини та Австрії перебувало багато іноземних робітників, в’язнів, біженців, серед яких було багато українців. Частина з них повернулась на батьківщину, але багато хто залишився. У 1945 р. при ООН було створено агентство допомоги та реабілітації, що займалося долею цих людей, яких називали «переміщеними особами». Було здійснено переселення переміщених осіб на місця постійного проживання до США, Канади, Австралії, Латинської Америки. Ця хвиля була наймасовішою, її основна причина - політичні переслідування в СРСР, небажання залишатися під радянським режимом.

Четверту хвилю пов’язують із падінням радянського режиму та відкриттям кордонів. Викликана вона переважно економічними негараздами, бажанням змінити своє життя, розкрити перспективи перед молодшими поколіннями. Сьогоднішніх представників четвертої хвилі української еміграції можна розділити на кілька груп: ті, хто взяв громадянство іншої країни;· заробітчани — найчисленніша складова четвертої хвилі; інтелектуальні заробітчани — ті, хто працює за контрактом в університетах, наукових лабораторіях, аналітичних центрах; студенти, які навчаються за кордоном, щоб потім застосувати набуті знання в Україні.

Сьогодні переїзди з однієї країни до іншої є нормою цивілізованого життя.

Українці є практично в усіх країнах світу, але компактно вони проживають (тобто мають громади) у Північній та Південній Америці, у країнах Європи, в Австралії та Новій Зеландії, у країнах Близького і Далекого Сходу. Так звана Східна діаспора охоплює українців, які мешкають у державах - колишніх республіках Радянського Союзу.

Найбільша кількість громадян, які вважають себе українцями, проживає в Канаді (800 тис.) та та США (2 млн.). Тут діють українські політичні організації: Ліга визволення України, Світовий конгрес вільних українців, Комітет українців Канади, Спілка українських студентів Канади, Федерація українських фахівців та бізнесменів, Ліга американських українців, Союз українок Америки та ін., виходить кілька десятків українських періодичних видань. Гуртуються українські земляцтва, об'єднання професіоналів певного профілю. Створено українські школи, наукові українознавчі центри в Торонто, Едмонтоні, Вінніпезі, Нью-Йорку, Філадельфії, Чикаго та інших містах. Організовано кафедри українських студій в університетах. Велику роботу ведуть Наукове товариство імені Тараса Шевченка в Торонто й Українська вільна академія наук у Вінніпегу (Канада), Центр українознавчих студій при Гарвардському університеті (США). Найбільшим досягненням є те, що в найкращому і найпрестижнішому американському університеті Гарварді існує кафедра українських студій.

Українські письменники Канади та США з 1954 р. мають своє об’єднання «Слово», видають альманах. Чимала роль музеїв, це «Село української культурної спадщини» в Едмонтоні, «Український музей Канади» у Саскатуні з філіями в Торонто, Вінніпезі та Едмонтоні, «Парк української писанки» в Саскатуні, центр «Осередок української культури та освіти» у Вінніпезі. Серед українських музеїв у США можна назвати «Музей модернового мистецтва» (Чикаго), «Український музей» у Нью-Йорку, «Музей української спадщини» поблизу Філадельфії. Вагоме значення українських книгарень, зокрема книгарні в Едмонтоні (заснована 1915 р.). Є ряд радіопрограм українською мовою, у Торонто – годинна програма «Світогляд», серія телепрограм для дітей.

В Австралії та Франції мешкає по 40 тис., у Великій Британії — 30 тис., у Німеччині — 25 тис. осіб українського походження. Активно діють Наукове товариство імені Тараса Шевченка (Австралія), Європейський відділ Наукового товариства імені Тараса Шевченка і Головна редакція енциклопедії українознавства в м. Сарселі поблизу Парижа (Франція), Український вільний університет у Мюнхені.

Особливо багатим культурним життям українців відзначається Австралія. Українці мають свої школи, газети і журнали, радіопередачі. У деяких штатах, зокрема у Вікторії, українська мова з 1975 р. заноситься до свідоцтва про середню освіту. 1983 р. при університеті Мельбурна відкрито лекторат україністики імені М.Зерова. У Мельбурні транслюються українські радіопередачі (2 год щотижня).

У Бразилії та Аргентині живе по 400 тис. українців. У кожній із цих країн створено по кілька десятків українських товариств, клубів, спілок.

У Польщі налічують понад 300 тис. українців, у Словаччині існує 257 українських сіл із населенням понад 109 тис., у Румунії – понад 66 тис., у Сербії – 15 тис.

Близько 7 млн. українців (за офіційними даними, насправді ж значно більше) проживають у колишніх республіках Радянського Союзу. Із них найбільше (понад 4/5 млн.) — у Російській Федерації.У Москві живе близько 1 млн. українців, на Кубані - близько 2 млн.; 800 тис. осіб - у Тюменській області. У Казахстані мешкає понад 3 млн./900 тис. українців, у Молдові — 600 тис., у Бєларусі – близько 300 тис. (За І.Ключковською, Н.Гумницькою, матеріалами Вікіпедії та «Острова знань»).

 

Завдання 2. Запишіть текст, добираючи з дужок найбільш точне слово.

(От, ось) і (почалися, розпочалися, настали) осінні мелодії. (Розгулявся, розбуявся, розійшовся) вітер і жене кораблі-хмаринки. Та то вже не хмаринки, а темна хмара (вкрила, прикрила) небозвід. (Хлинув, ринув, полив) краплинами дощ, а здається, що то небесна річка (розливає, розхлюпує) свою блакить. Стогнуть дерева під (сильними, потужними, могутніми) поривами вітру й оплакують свою молодість, яка відлітає разом з опалим листям. А дощ виспівує свою пісню. Та (ось-ось, згодом, незабаром) дощ (закінчився, скінчився, дійшов до кінця) й перестала (линути, звучати, чутися) сумна мелодія. Тільки з дерев скочуються (невеселі, сумні, журливі) сльозинки на вмиту землю (За Р. Іванченко).

 

Завдання 3. Прочитайте. З'ясуйте, у чому неправильність побудови речень. Відредагуйте їх і запишіть.

1.Куплю дитячу коляску. 2. Мале підприємство не підписало договори з каменщиками і штукатурами. 3. Гарячий кофе шкодить здоров'ю. 4. Меблі коштують біля п'яти тисяч. 5 Бачити сновидіння може кожен. 6. Моя автобіографія. 7. Батько привіз з відрядження пам'ятні сувеніри. 8. На кожну подію я маю свій власний погляд. 9. На сьогоднішній день у нашому класі навчається 27 учнів.