Факторы, влиявшие на развитие древнерусской культуры

 

МЕТА І ФОРМИ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ

Мета поточного контролю – оцінити ступінь засвоєння теоретичного і практичного матеріалу та рівень знань студентів з відповідних розділів дисципліни.

Згідно до методики рейтингової оцінки поточний рейтинг студента розраховується як сума балів за всіма видами практичних завдань (плюс показники відвідування лекційних та практичних занять) нарощується протягом семестру.

Студенти, поточні знання яких оцінені на “незадовільно” (0-29 балів), вважаються не атестованими і до екзамену з дисципліни не допускаються. Студенти, які за роботу в семестрі та на екзамені набрали 30-59 балів мають право на перескладання.

 

МЕТА І ФОРМИ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Підсумковий контроль знань здійснюється наприкінці семестру шляхом складання екзамену (заліку).

До екзамену допускаються студенти, які мають необхідний рівень поточних знань.

Екзамен проводиться в письмовій або змішаній формі, по завданнях які складені на основі програми курсу та мають однаковий рівень складності.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

 

1. Політичне та релігійне в культурі. Традиція боротьби за відновлення єдності релігійного та політичного як боротьба за тлумачення символу.
2. Концептуальний аналіз влади: теоретичні підходи та основні проблеми.
3. Історія форм репрезентації влади в культурі.
4. Концептуальний аналіз поняття влади.
5. Проблемне поле дослідження влади.
6. Типологічний аналіз влади.
7. Політична влада. Феномен та концепції влади в історико-культурному контексті.
8. Концепція влади Рене Жирара.
9. Насилля як знаряддя, об’єкт та універсальний суб’єкт всіх бажань в концепції влади Рене Жирара.
10. Офірна жертва як втілення будь-якої верховної влади в концепції влади Рене Жирара.
11. Критика концепції Р.Жирара та альтернативні концепції жертвопринесення (Д.Мілбанк).
12. Взаємозв'язок насилля та влади за Е.Канетті.
13. Магічна влада. Поняття kudos’у в давньогрецькому суспільстві. Традиція подальшого існування архаїчних форм влади в культурі.
14. Сакральне як безособистісна сила. Теорія “двох влад” та вчення про “небесний та земний гради” Августіна.
15. Літургічна сакральність монархічної влади. Магічна харизма тіла монарха.
16. Поняття аналогії. Онтотеологічний аргумент як витік принципу верховної влади закону.
17. Заміна символічного тіла символічним простором репрезентації.
18. Нікколо Макіавеллі “Державець”. Жан Боден “Про державу”. Поняття стратегічної раціональності.
19. Вплив дистанціювання монарха від суспільства і бога від земного світу на організацію влади.
20. Два тіла короля: «Law-centered kingship» (Е.Канторович).
21. Два тіла короля: перехід від символічного до репрезентативного в нетлінному тілі (К.Гінзбург).
22. Прояв просторових, структурних форм репрезентації влади в доктринальному плані в ХVII столітті.
23. Особливості війни та інженерного мистецтва в ХVІІ столітті у зв’язку з розумінням влади.
24. Відображення тотального дистанціювання образу монарха від людей в художній системі (класицизм).
25. Естетизація королівського тіла та державної політики. Артикуляція смаку та curiositas в культурі.
26. Владні відносини (поняття про підданого) як підґрунтя та взірець появи суб’єкта в культурі. Суб’єкт як основа репрезентативних систем Нового часу.
27. Парадокси і проблеми репрезентації влади в ХVІІ столітті на прикладі лінійної перспективи.
28. Мішель Фуко: аналіз перспективістської системи репрезентації (“Меніни” (1656) Дієго Веласкеса).
29. Суверен як механізм боротьби проти невпинної циркуляції знаків.
30. Укоріненість абсолютизму в теології. Суверен як узурпатор місця бога.
31. Версія виникнення політичного суверенітету за Спінозою.
32. Теологія Пор-Роялю, філософія Б. Паскаля і театр Расіна як пряма реакція на утвердження раціоналістичної теології: мовчання Бога та прихований Бог Паскаля.
33. Концепція зіслизання об’єкту. “Посли” (1533) Ганса Гольбейна: співвідношення тем репрезентації влади та позиції глядача з образом смерті.
34. Виникнення культури видимості. Міметична проблематика та емпатія у Маріво та в новому історизмі.
35. Спільнота обличчя. Театралізація суспільства за взірцем драматургії.
36. Вибух сентименталізму: чутливість як основа соціального мімесісу. Заміщення законодавства Розуму почуттям: п’єса Маріво “Острів рабів” (1725).
37. Міметичність бажання за Рене Жираром. Людина як пластична маса без власної ідентичності. Мімесіс як єдиний засіб боротьби з мімесісом (Філіп Лаку-Лабарт).
38. Анти-мімесіс Дені Дідро. “Дурень” як віртуоз мімесісу. „Небіж Рамо” Д. Дідро.
39. Почуття і розум у 18 ст. Поглинання сфери влади Розумом. Поняття ентузіазму та піднесеного Канта І. Піднесене І. Канта як модель ставлення до Бога у 18 ст.
40. Суспільний договір як театр без акторів. Критика театрального мімесісу за Ж.-Ж. Русо. Публічне свято як театр без мімесісу та означника.
41. Критика теорії суспільного договору Ж.-Ж. Русо Луї Альтюсером.
42. Повернення Левіафана: теорія влади Гобса.
43. Ідея Левіафана за Карлом Шмітом.
44. Теорія громадянського суспільства vs. традиції громадянських чеснот.
45. Терор та аргумент виключеності з суспільства: фігури короля та революціонера. Причини необхідності релігії Вищої Істоти.
46. Зв΄язок політичної теології та концепції нейтралізації (К.Шміт).
47. Концепція Homo Sacer (Агамбен, Ямпольський).
48. Проблеми інтерпретації жертвоприношення короля та Христа.
49. Теорія суверенної влади Джорджо Агамбена.«Концтабір» як біополітична парадигма сучасності.
50. Стадії розвитку європейської цивілізації за К.Шмітом.
51. Критика концепцій К.Шміта в роботах сучасних мислителів (Ш. Муф).
52. «Політичне» в протилежність моральному, естетичному, економічному: критерії «політичного». Розрізнення друга і ворога як специфічно політичне розрізнення (Шмітт).
53. Концепція влади Нікласа Лумана. Ключові поняття.
54. Теорія влади Нікласа Лумана. Самоописи суспільства та спостереження другого порядку.
55. Влада як засіб комунікації в «суспільствах диференціації». Поняття подвійної контингентності. Код генералізованих символів для відтворення селективних досягнень (Луман).
56. «Влада» в дослідженнях Джованні Аррігі.Три гегемонії та чотири системних цикли накопичення історичного капіталізму.
57. «Влада» в дослідженнях Джованні Аррігі.Походження сучасної міждержавної системи. Історичні перспективи капіталізму.
58. Поле символічного виробництва за П.Бурдьє.
59. Поле літератури за П.Бурдьє.
60. Влада в концепції П'єра Бурдьє. Поле літератури. Поле інтелектуальної діяльності як особливий світ. Специфіка боротьби в літературному полі.
61. Проблема опору владі: необхідність та можливість опору. Практичні виміри опору (приклад А.Бренера).
62. Техніки спротиву владі. Медицина і влада (І.Ілліч).
63. Концепція біовлади за М.Фуко.
64. Основні ідеї книги М.Ямпольського «Фізіологія символічного. Повернення Левіафана».

VIІ. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ СТУДЕНТІВ, умови визначення навчального рейтингу

 

Рівень поточних знань студентів оцінюється відповідно до методики рейтингової оцінки. Сутність методики полягає у визначенні поточного рейтингу студента, що розраховується як сума балів за всіма видами практичних завдань та результатами самостійної роботи і нарощується протягом семестру.

 

КРИТЕРІЇ СКЛАДАННЯ ЕКЗАМЕНУ (ЗАЛІКУ)

За результатами складання екзамену (заліку) якість підсумкових знань студента оцінюється за рейтинговою системою та трансформується в національну шкалу та шкалу ЕСТS

 

Порядок перерахунку рейтингових показників нормованої 100-бальної університетської шкали оцінювання в національну 4-бальну шкалу та шкалу ЕСТS.

За шкалою університету	За національною шкалою	За шкалою ECTS
Екзамен	Залік
91 – 100	(відмінно)	Зараховано	A (відмінно)
81 – 90	(добре)	B (дуже добре)
71 – 80	C (добре)
66 – 70	(задовільно)	D (задовільно)
60 – 65	E (достатньо)
30 – 59	(незадовільно)	Не зараховано	FX (незадовільно – з можливістю повторного складання)
1 – 29	F (незадовільно – з обов’язковим повторним курсом)

 

 

Факторы, влиявшие на развитие древнерусской культуры

1.1. Древнерусская культура развивалась не обособленно, а в постоянном взаимодействии с культурами соседних народов.

1.2. Решающеевлияние на культурную жизнь Руси оказываларелигия,определявшаянравственность общества, представления людей о власти, времени и т.д.

1.3. Культура Древней Руси формировалась в результате синтеза элементов различных культур, прежде всего языческой и христианской.

1.4. Православие, пришедшее из Византии, определяло характер русской культуры, оказало влияние на развитие всех ее сфер и в то же время открыло более широкие перспективы для укрепления контактов с Европой.

1.5. Развитие культуры находилось в тесном взаимодействии со становлением и укреплением Древнерусского государства.