Укладання договору страхування та його істотні умови

Порядок укладання договору страхування підпорядковується як загальним нормам, які регулюють укладення цивільно-правового до­говору, так і спеціальним вимогам, передбаченим страховим законо­давством. За загальним правилом (ст. 638 ЦК), договір укладається

¹ Порядок здійснення діяльності страховими посередниками регулюється Поло­
женням про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затв.
постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. № 1523.

2 Пункт 3 Положення пре обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків
на транспорті, затв. постановою КМУ від 14 серпня 1996 р. № 959.

350 Розділ XIII

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, що _пов ДЗАНІЗ НАДАННЯМ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ 351

 

шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прий­няття пропозиції (акцепту) другою стороною. Для укладання догово­ру страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування (ст. 18 Закону). Одержавши заяву (пропозицію) страхувальника про укладання договору страху­вання, страховик здійснює оцінку страхового ризику. У разі необхід­ності страховик вправі запросити у страхувальника баланс або довід­ку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), а також інші необхідні документи.

ЦК (ст. 981) та Закон (ст. 17) передбачають, що договір страхуван­ня укладається у простій письмовій формі, недодержання якої тягне за собою його нікчемність. Вимоги щодо письмової форми договору страхування визначаються загальними нормами стосовно письмової форми правочину (ст. 205 ЦК). Зміст договору страхування може бу­ти зафіксований в одному документі, підписаному його сторонами. Проте страхова практика виробила особливу форму договору страху­вання - страхове свідоцтво (поліс, сертифікат). На підставі заяви (пропозиції*) страхувальника страховик видає страхувальнику стра­хове свідоцтво (поліс, сертифікат), посвідчуючи таким чином факт укладення договору страхування (ст. 18 Закону). Для того, щоб стра­хове свідоцтво (поліс, сертифікат) мало силу договору, воно повинно містити всі істотні умови договору страхування. Страхове свідоцтво (поліс, сертифікат) не є цінним папером.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли зго­ди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК).

Стаття 982 ЦК передбачає, що істотними умовами договору стра­хування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести випла­ту в разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхо­вого платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, ви­значені актами цивільного законодавства. Частина 2 ст. 16 Закону до­повнює перелік умов, які повинен містити договір страхування, а са­ме: умови щодо учасників страхових відносин (сторін договору, за­страхованої особи та вигодонабувача); розміру страхових виплат за договором страхування життя; страхового тарифу (який не визна­чається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); порядку зміни і припинення дії договору; здійснення страхової виплати; причин відмови у страховій виплаті; прав та обов'язків сто­рін і відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору. Сторони вправі за взаємним погодженням доповнити пере­лік умов договору страхування.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з 1) життям, здоров'ям, працез-

датністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) во­лодінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове стра­хування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК)¹. Залежно від особливос­тей предмета договору страхування воно поділяється на особисте, яке пов язане з немайновою сферою страхувальника або застрахова­ної особи (життя, здоров'я, працездатність та додаткова пенсія), та майнове, пов'язане з володінням, користуванням і розпоряджанням майном, до якого є близьким страхування відповідальності, пов'яза­не з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

Серед особистих видів страхування особливе місце займає страху­вання життя, що передбачає обов'язок страховика здійснити страхо­ву виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахова­ної особи, а також, якщо це встановлено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування т_а (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. у_Мови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату в разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хво­роби останньої.

Страхування життя належить до накопичувальних видів страху­вання, які передбачають здійснення страхової виплати (страхової су­ми) у будь-якому випадку, оскільки один із передбачених договором страхування життя страховий випадок настане завжди (наприклад, або настане смерть застрахованої особи в період чинності договору, або застрахована особа доживе до закінчення чинності договору страхування чи до іншої обумовленої договором дати). У зв'язку з особливим Характером взаємовідносин між страховиком та страху­вальником законодавчо встановлено обмеження щодо здійснення стра­хування страховиками, які укладають договори страхування життя. З метою забезпечення виконання страховиками зобов'язань перед страхувальниками, за договорами страхування життя не допускаєть­ся здійснення інших видів страхування, крім страхування життя (ст. 38 Закону), у даному випадку для страховиків встановлюється виключний ъ_Ид діяльності - страхування життя.

Страховим випадком є подія², передбачена договором страху-^в*^{ння а}^° законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає ооов язок ст раховика здійснити виплату страхової суми (страхового

сто країни «Про страхування» містить термін «об'єкти страхування», який за-

^С0ВУ^ЄТЬСЯ У аналогічному значенні. Виходячи з цього, в подальшому терміни «пред-

договору с-грахування«та «об'єкт страхування» необхідно вживати як синоніми.

_не о ер*"" «Подія» в даному випадку має більш широке значення, ніж загальновжива-

• ^ ін також Охоплює і дії різних осіб (наприклад, заподіяння страхувальнику шкоди