Serial ATA.Протягом багатьох років основним інтерфейсом для підключення жорстких дисків до персонального комп'ютера був ATA (AT Attachment for Disk Drives - інтерфейс для підключення дискових накопичувачів до комп'ютерів PC AT), званий також IDE (Integrated Drive Electronics - накопичувач з вбудованим контроллером). Інший поширений інтерфейс, SCSI (Small Computer System Interface - інтерфейс для малих комп'ютерних систем), багато в чому через необхідність використання дорогого контроллера і відносної складності настройки устаткування, застосовувався виключно у високопродуктивних робочих станціях і серверах. І ATA, і SCSI - це паралельні інтерфейси, проте вони не сумісні один з одним. За більш ніж п'ятнадцятирічну історію цих інтерфейсів швидкість передачі даних по протоколу ATA виросла з 3,3 (ATA, PIO mode 0) до 133 Мбайт/с (ATA/133), а по протоколу SCSI - з 5 (SCSI-1) до 320 Мбайт/с (Ultra320 SCSI). При підвищенні швидкостей передачі даних через паралельну архітектуру цих шин розробникам доводилося боротися з такими неприємними явищами, як паразитні наведення і спотворення передаваних сигналів. Теоретично можливо і далі збільшувати швидкість роботи обох цих інтерфейсів, проте забезпечення надійності передачі даних обходитиметься споживачу дуже дорого. Оцінивши переваги таких швидкісних послідовних інтерфейсів, як USB і IEEE 1394 (він же - FireWire або iLink), розробники жорстких дисків почали вести роботи по переходу до спеціалізованого послідовного інтерфейсу, якому було дане нехитре ім'я Serial ATA, тобто, послідовний ATA. Розробкою стандартів Serial ATA займається Міжнародна організація Serial ATA (SATA-IO). У 2002 році з'явилися перші зразки вінчестерів з інтерфейсом Serial ATA (SATA/150), максимальна пропускна здатність якого склала 150 Мбайт/с (або 1,5 Гбит/с). Більш того, в самий найближчий час інженери планують добитися максимальної швидкості передачі даних 300 Мбайт/с, а пізніше - 600 Мбайт/с. Новий інтерфейс, націлений в майбутнє, здатний послужити хорошим стимулом для поліпшення характеристик вводу-виводу.. У 2003 році практично всі провідні виробники жорстких дисків почали серійне виробництво Serial ATA-вінчестерів, оскільки переваги нового інтерфейсу очевидні. Крім підвищення швидкості передачі даних, Serial ATA має і інші достоїнства. На зміну 80-жильним стрічковим шлейфам прийшли 7-жильні тонкі кабелі, стійкіші до різних перешкод, що дозволяє збільшити максимальну довжину такого кабелю з 46 см до одного метра. Крім того, використання довгих кабелів здатне забезпечити раціональніше розміщення комплектуючих в системному блоці, а відмова від плоских і широких шлейфів, що перешкоджають нормальній циркуляції повітряних потоків, теоретично дає можливість організувати оптимальне охолодження компонентів. У Serial ATA використовується 32-розрядний контроль CRC (Cyclic Redundancy Check) - контроль за допомогою циклічного надмірного коду; код CRC, записуваний в сектори жорстких дисків, служить для виявлення помилок) і гарантує підвищену надійність передачі даних. Крім всього іншого, SATA забезпечує типову для сучасних послідовних інтерфейсів можливість "гарячого" підключення вінчестерів.
Оскільки дротів мало, то роз'єми відповідно є дуже компактними і зручними у використанні. На малюнку для порівняння представлені коннектори традиційного паралельного (справа) і нового послідовного інтерфейсу (зліва).
Ще одна перевага Serial ATA - простота підключення: на відміну від паралельного ATA, тут до кожного роз'єму контролера може приєднуватися тільки один диск, а не два, що дозволяє відмовитися від настройок Master/Slave, а також від перемичок на жорстких дисках, оскільки значення в їх існуванні просто пропадає. Для недосвідчених користувачів це великий плюс, бо для використовання нового диска потрібно просто підключити його і відформатувати. Потрібно відзначити, що стандартом Serial ATA 1.0 передбачена обов'язкова установка на вінчестери, нового 15-контактного роз'єму живлення, проте оскільки в більшості сучасних комп'ютерів такі роз'єми відсутні, на багатьох SATA-дисках зберігся і традиційний чотирьохштирьковий роз'єм. При його відсутності в комплект звичайно входить перехідник. Зрозуміло, у нового інтерфейсу є і недоліки. По-перше, нові роз'єми, як сигнальні, так і подачі живлення, чисто конструктивно мають меншу міцність, ніж ті, що застосовувалися раніше. Різні виробники по-різному і із змінним успіхом борються з цією проблемою, але оптимальне рішення поки так і не знайдено. Іншими словами, необхідно прагнути порідше відключати і підключати SATA-диски, і робити це з великою обережністю.
Другий недолік чисто формальний і скороминущий: всіма достоїнствами Serial ATA можуть скористатися тільки власники порівняно нових комп'ютерів, де відповідний контроллер вбудований в набір системної логіки. Річ у тому, що якщо такий контроллер виконаний у вигляді окремої мікросхеми на материнській платі, або у вигляді окремої плати розширення, то швидкість передачі даних обмежується швидкістю шини PCI, до якої вони підключені, тобто, 133 Мбайтами/с. З другого боку, навряд найближчим часом швидкості передачі даних серійних вінчестерів істотно перевищать 133 Мбайт/с; до того ж, все більш широке поширення набуває шина PCI Express, а на зміну старим комп'ютерам рано чи пізно прийдуть нові моделі. Третій недолік теж, в значній мірі, умовний: для правильного розпізнавання комп'ютером SATA-диска у ряді випадків необхідні не дуже очевидні настройки BIOS. Зокрема, в BIOS системних плат на основі чіпсетів з вбудованим контроллером Serial ATA до SATA-дисків може застосовуватися термінологія Parallel ATA, а самі такі диски "маскуються" під IDE-вінчестери: такий диск, зокрема, може бути названий Primary або Secondary Master, що для Serial ATA просто нонсенс. Очевидно, це пов'язано з не дуже коректною роботою старих операційних систем з новим інтерфейсом, тому і третій недолік можна вважати тимчасовим. У будь-якому випадку, незаперечні переваги і перспективи Serial ATA настільки значні, що при покупці або збірці нового комп'ютера немає сенсу купувати ATA-диски, якщо, звичайно, не йдеться про офісну машину початкового рівня. ХІД РОБОТИ. 1. Отримати у викладача НЖМД, та дисковод та CD-ROM; 2. Поставте джампери на пристроях так, щоб вони відповідали вибраним режимам роботи (Master, Slave або Cable Select); 3. Встановіть пристрої в слоти і прикрутіть їх гвинтами. Поширена помилка - не прикручувати їх гвинтами взагалі або прикручувати одним гвинтом. Пам'ятайте, що щільно прикрутивши пристрій (вінчестер особливо) всіма гвинтами до корпусу ви забезпечуєте кращий тепловідвід, використовуючи корпус як радіатор. Вінчестер менше грітиметься і ймовірність втрати всіх даних буде понижена. 4. Увіткніть шлейф довгим кінцем (синьою колодкою) в материнську плату. Середню (чорну) колодку підключіть до пристрою, сконфігурованого раніше як Майстер. Останню (сіру) підключіть до Слейву (якщо такий є). 5. Виконайте ті ж дії з другим шлейфом, підключіть його до пристроїв, що залишилися. 6. Включіть в материнську плату шлейф від дисковода. Підключіть його до дисковода. 7. Підключіть живлення до встановлених притроїв. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ.
|
