Компоненти інтелектуального потенціалу та інтелектуального капіталу за ознаками

Ознаки	Інтелектуальний потенціал	Інтелектуальний капітал
Людські ресурси (інтелектуальна сила)	Інтелектуальні ресурси (інтелектуальний продукт)	Людський капітал	Інтелектуальні активи (нематеріальні активи)
Можливості передачі знання	Кількість працюючих, які розробляють або володіють знаннями, що можна ідентифікувати	Знання, які описані на матеріальних носіях і які можна захистити правовим механізмом і передати (комерціалізувати)	Вартісна оцінка робочої сили, інтелектуальних зусиль одного чи сукупності (колективний інтелект) працівників, які знаходяться в процесі розробки інтелектуального продукту або намагаються передати свої знання	Вартість об’єктів інтелектуальної власності за результатами введення до господарського обігу
Приклади	Досвід Професійні знання Групові та індивідуальні навички Творчість	Плани, програми Коди, правила, формули Комп’ютерні програми Технології, винаходи Процеси Публікації	Вартісна оцінка інтелектуальних зусиль	Вартісна оцінка конкретного виду інтелектуального продукту (нематеріального активу)
Джерело	Люди, практика та процедури організації	Матеріальні носії інформації, які можна ідентифікувати	Вартісна оцінка джерела інформації на матеріальному носії	Вартість інновації (інноваційного продукту, інноваційної продукції)
Методи правової охорони	Комплексна угода між працівником і роботодавцем	Патентне право Авторське право Комерційні секрети	Вартість угоди, авторської винагороди	Паушальний платіж Роялті Вартість послуг

Розглянемо детальніше економічну природу людського капіталу.

В економічній теорії робоча сила – це сукупність фізичних, розумових та організаційних здібностей людини, набутих знань і досвіду, які вона застосовує в процесі виробництва споживчих вартостей. В Інтелектуальній економіці в процесі створення інтелектуального продукту робоча сила прирівнюється до інтелектуальної сили, яка також має споживчі якості.

Робоча сила – це основний елемент виробничих сил в суспільстві. А в умовах, де присутній капітал, вона стає товаром, тобто купується і продається, тому що працівник не має власності на засоби виробництва і на засоби існування.

Робоча сила, як товар, має дві сторони: споживчу вартість та вартість. За аналогією, - інтелектуальна сила або людські ресурси, коли стають товаром, також мають дві сторони: споживчу вартість та вартість.

Інтелектуальна сила розглядається як суспільний товар. З позиції споживчої вартості специфіка цього товару проявляється у тому, що в процесі його споживання інтелектуальна сила не зникає, а створює нову вартість, більшу, ніж вартість самого товару – інтелектуальна сила. Таким чином, в основу визначення споживчої вартості закладена абстрактна праця (відповідна її кількість).

Як стверджував К.Маркс, якщо робочу силу розглядати з точки зору вартості, то зрозуміло, що як і інший товар, вона потребує суспільно необхідних витрат на своє відтворення у відповідних умовах. Мінімальна межа цих витрат – вартість життєвих засобів, які потрібні працівнику для підтримання свого фізичного існування (так званий фізичний мінімум). Однак, для відтворення робочої сили необхідно більше витрат, ніж для створення фізично потрібних працівнику життєвих засобів. Це пов’язано з тим, що по-перше, працівник не вічний і, відповідно, відтворення робочої сили повинно включати витрати на утримання також і його сім’ї; по-друге, для виконання більш складної роботи працівнику потрібно мати відповідний рівень освіти і кваліфікацію, що потребує додаткових витрат на робочу силу; по-третє, на відміну від звичайних товарів, робоча сила, як і її носій – людина, історично розвивається, тому на розмір її вартості впливають моральний, історичний, соціальний та результативний елементи.

Моральний елемент вартості робочої сили визначається гідністю людини. її самоповагою, впливом морально-етичних факторів. Історичний елемент вартості робочої сили пов’язаний зі зростанням фізичних, духовних та інших потреб людини, її здібностей, для відтворення яких потрібно залучати все більшу кількість матеріальних благ і послуг. Соціальний елемент вартості робочої сили складається зі значного впливу на неї таких соціальних факторів, як класова боротьба, діяльність профспілок, громадських і політичних рухів. Результативний елемент характеризує зростання корисного ефекту від використання робочої сили, в основу якої покладено збільшення витрат робочої сили (фізичних, розумових, організаційних) та покращення форм і методів організації виробництва.

За аналогією, інтелектуальна сила має ті самі якості, що ї робоча сила. Інтелектуальна сила, як і її носій – людина, історично розвивається тому на розмір її вартості впливають моральний, історичний, соціальний та результативний елементи. На відміну від робочої сили, інтелектуальна сила пред’являє значно більші вимоги до її залучення та потребує значно більшого розміру витрат.

Вартість робочої сили, як і вартість інтелектуальної сили, перетворюється в заробітну плату, тобто набуває перетворювальної форми.

Вартість інтелектуальної сили, яка виражена у грошах, набуває форму ціни інтелектуальної сили. Таким чином, заробітна плата або винагорода – це грошовий вираз вартості та ціни товару – інтелектуальна сила і, частково, результативності функціонування інтелектуальної сили.

Оскільки інтелектуальна сила є товаром, то її ціна, як і всіх інших товарів, регулюється співвідношенням попиту і пропозиції, відповідними економічними законами. У міру зниження попиту чи збільшення пропозиції ціна інтелектуальної сили, тобто заробітна плата (винагорода), зменшується і навпаки.

Слід зазначити, що заробітна плата, або винагорода, має такі основні функції:

1) відтворювальну (забезпечення поширеного відтворення якісної інтелектуальної сили найманого працівника і членів його сім’ї);

2) стимулюючу (заробітна плата, її форми і системи повинні стимулювати високоефективну працю);

3) розподільчу (стимулювання приходу інтелектуальної сили в окремі галузі і її відтоку до інших).

Заробітна плата існує у двох основних її формах: почасова і поштучна.

Почасова заробітна плата – це оплата вартості і ціни інтелектуальної сили за її функціонування протягом відповідного робочого часу. Для визначення рівня оплати інтелектуальної сили розраховують почасову ставку заробітної плати, яку називають ціною праці, яка розраховується за формулою:

Поштучна заробітна плата – це оплата вартості і ціни товару - інтелектуальна сила в залежності від розмірів створення інтелектуального продукту за одиницю часу. Вона є у перетворювальній формі почасовою заробітною платою. Витрати інтелектуальної сили при цій формі заробітної плати вимірюються кількістю і якістю створеного інтелектуального продукту.

В сучасній економічній системі застосовуються тарифні, преміальні, колективні системи заробітної плати. Їх вибір залежить від трьох основних факторів:

а) ступеню контролю працівником кількості і якості створеної інтелектуальної продукції;

б) ретельності, з якою інтелектуальний продукт може бути облікований;

в) рівня витрат, пов’язаних впровадженням тієї чи іншої системи оплати.

В кожному конкретному випадку підбирається така система оплати, яка сприяє створенню інтелектуального продукту за відповідний період, кількісно і якісно. Однією з форм оплати праці, яка пов’язана з розробкою інтелектуальної власності, є також і контрактна, за якою встановлюється договірна вартість інтелектуальної праці, яка відтворює вартість інтелектуальної сили або розмір людського капіталу. За своєю економічною природою контрактна форма оплати праці відтворює ціну інтелектуальної сили.

Слід зазначити, що вартість людських ресурсів або розмір людського капіталу пов’язано з вартістю робочого місця, на якому створюється інтелектуальний продукт або інтелектуальна продукція.

Розмір вартості робочого місця складається з витрат на інтелектуальну силу, вартості засобів та предметів праці. Вартість запасів та предметів праці визначається на загальних підставах, в залежності від розміру інвестицій, які спрямовані на інноваційну діяльність, життєвого циклу нововведень та стадії впровадження інвестиційного проекту.