Оспорювання батьківства

Проголосивши свободу оспорювання батьківства, як зазначає Ромовська З.В., законодавець одночасно встановив її межі. Стосується це, перш за все, суб’єктів такого оспорювання[103].

Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК), - шляхом пред’явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»[104] у судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір’ю дитини (стаття 126 СК).

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до ч. 1 ст. 123 СК (ч. 5 ст. 136 СК).

Що стосується обмеження права на оспорювання батьківства особою, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до ч. 1 ст. 123 СК, то вірною є позиція М. В. Антокольської, яка зазначає, що заборона оспорювати батьківство у випадку штучного запліднення не слід тлумачити обмежено, у тому сенсі, що запліднення повинно бути проведено на застережених умовах. При порушенні цих умов можуть виникати досить складні моральні дилеми. У 1995 р. у Нідерландах мав місце такий випадок. Внаслідок помилки медичного персоналу замість сперми її чоловіка жінці була введена сперма сторонньої особи. Помилка стала очевидною, оскільки дитина народилась з явними ознаками негритянської крові. У подібній ситуації, як вважає М. В. Антокольська, чоловік не повинен отримати право на оспорювання батьківства, хоча його права були суттєво порушені і обом з подружжя була завдана моральна шкода. Оспорювання батьківства поставило б його дружину у край несприятливий стан: вона не менше чоловіка постраждала від помилки[105].

Згідно ч.2 ст.136 СК у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

З. В. Ромовська зазначає, що оспорювання батьківства — це процес, який розпочинається поданням позову до суду і закінчується судовим рішенням. Проте «оспорювання батьківства» не може бути позовною вимогою. Нею є внесення відповідних змін до Книги реєстрації народжень, а саме виключення імені особи як батька з актового запису про народження дитини. Ця помилка, започаткована в Коментарі до Кодексу про шлюб та сім’ю, набула поширення, а спроби її виправдати поки що не дали бажаного результату[106].

Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ч. 1 ст. 136 СК), - шляхом пред’явлення позову про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ч. 2 ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини.

Відповідно до ч. 3 ст.136 СК оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Тут має місце не позовна давність, а процесуальний строк, протягом якого заява може пред’являтися до суду[107].

Як вірно зазначає Крилова О.В. до досягнення повноліття дитини має бути не лише заявлений позов, а й ухвалене судове рішення про його задоволення. В іншому випадку настання повноліття унеможливлює ухвалення рішення про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про її народження[108].

Таким чином, розгляд судами справ про оспорювання батьківства має певні особливості. За чинним СК допускається оспорювання батьківства як щодо дітей, народжених у шлюбі, так і щодо позашлюбних дітей. СК обмежує коло осіб, які можуть звернутися з позовом про оспорювання батьківства, не передбачаючи це право, зокрема, за дитиною, яка досягла повноліття, опікуном (піклувальником) дитини, опікуном того з батьків, хто визнаний судом недієздатним, у зв’язку з чим пропонується розширити коло осіб, які можуть звертатися до суду з позовом про оспорювання батьківства. Розширення кола осіб, яким може бути надано право на пред’явлення позову про оспорювання батьківства, сприятиме реалізації принципу справедливості та якнайкращого забезпечення інтересів дитини.