О/с, який не вміє плавати, до стрибків з парашутом на воду не допускається.

Стрибки з парашутом на воду парашутистом здійснюються тільки зі спеціальними рятувальними засобами, а парашутистом-водолазом у водолазному спорядженні (гідрокостюм, ласти, дихальний апарат).

Перший навчально-тренувальний стрибок з парашутом парашутистом на воду у спеціальних рятувальних жилетах здійснюється у літній польовій формі одягу (шолом десантний, легке спортивне взуття), парашутистом-водолазом у водолазному спорядженні (гідрокостюм, ласти).

Під час здійснення стрибків з парашутом на воду до моменту розкриття парашута парашутист (парашутист-водолаз) діє так само, як і при стрибках на сушу.

Парашутист на висоті не менше 250 м. від поверхні води готується до звільнення від підвісної системи в момент приводнення.

Стрибки з парашутом на воду можуть здійснюватись зі зброєю і спорядженням, у водолазному спорядженні (з дихальним апаратом або без нього).

До стрибків з парашутом на воду зі зброєю та спорядженням допускаються парашутисти, які оволоділи технікою виконання стрибків з парашутом на сушу та здійснили не менше двох стрибків з парашутом на воду без екіпіровки.

Підготовку до приземлення необхідно розпочинати на висоті 150 – 100 м. від землі. Якщо після приземлення парашутиста, купол вітром тягне по землі, необхідно погасити купол парашута.

Приземлившись і погасивши купол парашута, парашутист повинен негайно звільнитися від підвісної системи, привести у готовність до бою зброю, акуратно зібрати і укласти парашут у переносну парашутну сумку.

Після збирання парашута парашутист прибуває на збірний пункт і доповідає своєму командиру про здійснення стрибка з парашутом.

Здійснивши стрибок з парашутом на тактичних заняттях або навчаннях, парашутист збирає парашут і здає його на один із пунктів збору повітрянодесантної техніки, після чого негайно приступає до виконання поставлених завдань.

Навчально-тренувальні стрибки з парашутом з повітряного судна здійснюються на раніше підготовлені площадки, які забезпечують безпеку приземлення парашутистів. Площадки приземлення вибираються і готуються командиром повітрянодесантного з’єднання (військової частини, навчального закладу) і узгоджуються з командуванням авіаційних з’єднань (військових частин), визначених для десантування. СХЕМА площадки приземлення (варіант):

 

Умовні позначення:

 

ПДС

- командний пункт керівника стрибків з парашутом та керівника десантування

Ч

- черговий офіцер повітрянодесантної служби на площадці приземлення

- черговий по площадці приземлення

- пункт медичної допомоги - метеорологічний пост - межа секторів

ЗП

- особовий склад обслуговуючої команди на площадці приземлення

- збірний пункт повітрянодесантної техніки

- стоянка санітарного автотранспорту, - стоянка автотранспорту

РП

- оточення

С

- рятувальний пост

- пост спостереження

ПК

ПЧ

- пост спостереження в секторах (помічник чергового по майданчику приземлення)

- помічник керівника десантування

- радіомаяк - радіостанція

- знак-стрілка, що позначує напрямок вітру біля землі

- піротехнічні факели, димові шашки.

Схема площадки приземлення наноситься на великомасштабну карту

(М 1:25000 або М 1:50000).

Площадка приземлення повинна відповідати таким вимогам:

- не мати перешкод для приземлення парашутистів (стовпи, пеньки, валуни, ями, глибокі канави, великі купини, сільськогосподарські машини тощо);

- мати за межами її кордону (не менше 500 м) безпечну зону, вільну від будов, залізничних доріг, ліній електропередач, великих водоймищ (не менше 1000 м) та інших небезпечних для приземлення перешкод;

- мати під’їзні шляхи для автотранспорту.

В окремих випадках під час підготовки спеціальних розвідувальних під-розділів дозволяється проводити десантування на площадки, які мають перешкоди (крім ліній електропередач). До здійснення стрибків з парашутом на такі площадки допускаються підготовлені для цієї мети парашутисти з керованими парашутами.

Розміри площадок приземлення визначаються з урахуванням зони безпеки та еліпса розсіювання парашутистів. Який залежить від швидкості польоту і строю повітряних суден, тривалості серії та висоти десантування. Якщо площадка приземлення має обмежені розміри десантування проводиться у декілька заходів повітряного судна.

 

Після закінчення стрибків з парашутом командир військової частини (навчального закладу) проводить розбір проведених стрибків з парашутом з посадовими особами, на якому:

- дає оцінку підготовці і проведенню стрибків з парашутом;

- розглядає випадки ненормальної роботи матеріальної частини парашутів та парашутних приладів, у разі необхідності дає вказівку на проведення службового розслідування;

- вказує та аналізує всі помилки парашутистів, що були допущені під час стрибків з парашутом, та дає вказівки щодо їх усунення;

- відмічає кращих парашутистів і гідні наслідування приклади під час виконання стрибків з парашутом.

Командири підрозділів (взводів, рот) проводять розбір з усім особовим складом своїх підрозділів і заносять відомості про проведені стрибки з парашутом в журнал обліку стрибків з парашутом.

Облік стрибків з парашутом офіцерів і прапорщиків веде начальник відділення повітрянодесантної підготовки військової частини (навчального закладу).

Розбір проведених стрибків з парашутом проводиться у день стрибків з парашутом або не пізніше наступного дня.

 

 

Контрольні запитання та завдання

 

 

Контрольні запитання та завдання

 

теоретична частина

 

(Тест-1 Професійна придатність для служби в Високомобільних десантних військах Збройних Сил України)