Самогубство як соціальне явище.

Самогу́бство (суїцид) - свідоме самостійне позбавлення себе життя, спричинене своєю безпосередньою, умисною і бажаною дією. Медичний термін самогубства «суїцид» має коріння у латинській мові - лат. sui caedere вбивати себе.

Суїцид - акт самогубства або спроби самогубства, який здійснюється у стані сильного душевного розладу або під впливом якогось психічного захворювання. Ця форма девіантної поведінки пасивного типу є способом відійти від невирішених життєвих проблем, від самого життя.

При оцінці конкретних суїцидальних актів багато залежить від мотивів та обставин, особливостей особистості. Дослідження свідчать, що суїцидальну поведінку провокує специфічна комбінація таких характеристик, як стать, вік, освіта, соціальний і сімейний стан. Суїцидна активність має певні часові цикли: весняно-літній пік та осіннє-зимовий спад (визначені ще Е. Дюркгеймом); зростання кількості самогубств у вівторок і зниження у середу-четвер; кінець тижня - найбільш небезпечний для чоловіків.

Співвідношення між чоловіками і жінками-самогубцями приблизно 4:1 при самогубствах, які вдалися, і 4:2 при спробах, тобто суїцидна поведінка чоловіків частіше призводить до трагічного наслідку.

Зазначимо, що ймовірність прояву цієї форми відхилень залежить і від вікової групи. Так, самогубства здійснюються частіше у віці після 55 і до 20 років, сьогодні самовбивцями стають навіть 10-12-річні діти. Світова статистика свідчить, що суїцидальна поведінка частіше виявляється у містах, серед самотніх і на крайніх полюсах суспільної ієрархії.

За кількістю самогубств перше місце в світі належить Литві - в середньому 36 суїцидальних актів на 100 тисяч жителів на рік. Щодо суспільних категорій, які найбільш схильні до скоєння подібних вчинків, то найвищий показник самогубств відзначається серед психічно хворих, хронічних алкоголіків, наркоманів, інвалідів. До групи ризику можна також віднести літніх людей, засуджених, а також дітей і підлітків.

За останні 45 років рівень самогубств зріс на 60%. До 2020 року суїцид вийде на друге місце в світі, як причина смерті, обійшовши рак і поступаючись тільки серцево-судинним захворюванням, прогнозує ЮНІСЕФ.

Середній показник для Україні - 22 суїциди на 100 тис. чоловік. Це менше, ніж у Росії та Білорусі. Але більше, ніж у Польщі, Франції, Австрії.

Найбільш депресивними за кількістю самогубств МОЗ у 2009 році назвав Сумську, Чернігівську і Кіровоградську області. Там на 100 тис. жителів припадає по 32-34 самогубці. Рідше всього зводять рахунки з життям у Києві та Львівській області - 4-7 випадки на 100 тис. Охочіше інших прощаються з життям люди у віці від 45 до 54 років.

Середньостатистичний самогубець - чоловік середнього та похилого віку. Найчастіше - він забезпечена людина, яка не страждає від фізичних чи психічних хвороб, алкоголізму, бідності.

Російські вчені вважають, що схильність до самогубств - фактор етнічний. Найбільш схильні до самогубств народи фіно-угорської групи (Фінляндія, Угорщина, Мордовія, Удмуртія, Естонія), балтійської групи (Литва і Латвія) і німецької групи (Німеччина, Австрія, Швейцарія, Голландія).