Встановлення ПТМП з використанням УМЗ.

Для встановлення мінного поля даного типу можуть використовуватися тільки універсальні мінні загороджувачі типу УМЗ.

Призначений для прискореного мінування місцевості протитанковими та протипіхотними мінами.

Тактико-технічні характеристики:

Кількість касет з мінами, які розташовані у загороджувачі - 180 шт.

Швидкість мінування, км/год. - 10, 20, 40.

Середня транспортна швидкість, км/год.:

- по асфальту - 50;

- по ґрунтовій дорозі - 40;

- по бездоріжжю -10.

Максимальна швидкість з повним б/к, км/год. - 80

Напруга системи живлення обладнання, V - 24.

Запас ходу з палива - 850 км.

Вага загороджувача, кг:

- без боєкомплекту мін - 8300;

- з боєкомплектом мін - 10100.

Габаритні розміри загороджувача, мм:

- довжина - 7100;

- ширина - 2500;

- висота - 2973.

Екіпаж – 2 чол.

Міни, що застосовуються - протитанкові, протиднищеві, неконтактного типу ПТМ-1 або ПТМ-3. Встановлення мінного поля здійснюється трьома машинами, які йдуть строєм пеленга. Коричневими стрілками показаний напрямок руху машин, червоними стрілками направлення викиду мін з машини. Дальність викиду міни з машини 30-100 метрів. Міни встановлюються тільки «внакид» на поверхню ґрунту. Міни стають в бойове положення через 60-100 с після виходу з контейнера. Кожна машина встановлює смугу мін. Ширина смуги 6-10 метрів, відстань між мінами в смузі 9-12 метрів. Ширина смуги і відстань між мінами неконтрольовані й лише укладаються у вищенаведені параметри. Відстань між смугами залежить від точності витримки напрямку руху водіями машин.

Час викладки повного боєкомплекту машин 10-15 хвилин. Довжина мінного поля з одного боєкомплекту з мін ПТМ-3 до 1,8 км, з мін ПТМ-1 до 5 км.

Витрата мін на 1 км мінного поля 300-324 шт. Ймовірність ураження танків типу М1 "Абрамс" 0,65, тобто з 10 танків, які потрапили на мінне поле підірветься 6-7 машин.

Час бойової роботи мінного поля 16-24 години, після чого міни самоліквідуються підривом. Гарантія безпеки даної місцевості 28 годин з моменту установки останньої міни.

 

«Завдання та порядок дій інженерного взводу, який діє у складі рухомого загону загороджень»

Фіксація мінно-вибухових загороджень.

Фіксація окремих мін, груп мін, мінних полів, підготовлених руйнувань і інших загороджень включає прив'язку їх до місцевих орієнтирів і до карти, оформлення схеми прив'язки і установки і запис характеристик загороджень у формуляр.

Прив'язка загородження полягає у визначенні його положення відносно місцевих предметів (орієнтирів) вимірюванням або обчисленням відстаней між точками загородження і орієнтирами, а також магнітних азимутів напрямків з орієнтирів на ці точки. Як орієнтири обираються місцеві предмети, які важко знищувані, що є на карті масштабу 1:50 000 і розташовані на своїй території. Забороняється вибирати орієнтири на території, яка зайнята противником, а також такі, як окреме дерево, чагарник і т.д.

Точками мінно-вибухових загороджень і об'єктів, підготовлених до руйнування, по яких проводиться їх прив'язка, є: для окремої міни (заряду) —місце її (його) установки; для групи мін — зразковий її центр; для мінних полів і мінованих завалів — початок і кінець їхніх осей (тильних меж) і місця їх зламів.

Прив'язка загороджень здійснюється до одного або двох орієнтирів. За відсутності достатньої кількості орієнтирів (в степовій, пустельно-степовій місцевості) влаштовуються репери у вигляді металевих стовпів, невеликих курганів, фігур правильної форми (трикутник, квадрат, круг), обмежених канавами глибиною 0,5-0,6 м.

Загородження, що встановлені в прибережній смузі моря, на річках і озерах, прив'язуються до орієнтирів, розташованих на березі.

Якщо орієнтири розташовані на великій відстані від загородження (1,5—2 км), то прив'язка загороджень до них здійснюється через проміжні репери або базу. Результати вимірювань щодо прив'язки загороджень оформляються схемою на лицевій стороні формуляру. За відсутності часу на викреслювання схеми безпосередньо під час установки загороджень результати вимірювань спочатку записуються в таблицю, а потім переносяться на схему прив'язки, після чого визначаються числові значення прямокутних координат.

Схема прив'язки виконується в масштабі 1:25 000 й крупніше. На схемі показуються контури кожного загородження; основні і проміжні орієнтири, проміжні репери (база), до яких прив'язується загородження; відстані між орієнтирами (реперами, точками бази) і точками загородження, що фіксуються; топографічні координати початку і кінця осі (тильної межі) загородження або його центру; елементи місцевості і місцеві предмети, які можуть сприяти відшукуванню загородження; азимути (в градусах і хвилинах) напрямків з орієнтирів на точки загородження, що фіксуються; відстань між рядами мін (при їх наявності) і мінами в рядах (крок мінування).

Прив'язка загороджень здійснюється в ході їхнього встановлення спеціально підготовленим розрахунком з двох-трьох чоловік одним з наступних способів: за допомогою приладу фіксації мінних полів (ПФМ); за допомогою компаса і далекоміра; за допомогою двох бусолей; за допомогою бінокля і компаса.

Прив'язка за допомогою ПФМ може проводитися у будь-який час доби і застосовуватися при завчасному влаштуванні загороджень. На прив'язку одного мінного поля з використанням бази розрахунку з двох-трьох чоловік вимагається до 1,5 год.

Прив'язка мінного поля за допомогою приладу ПФМ:

1, 2 і 3 — точки тильної межі мінного поля; 1 — номер розрахунку з бусоллю;

2 — номер розрахунку з рейкою; АВ - база.