Стратегічне управління організацією як вихідна передумова стратегічного управління її людськими ресурсамиРозуміння стратегічного управління людськими ресурсами організації є неможливим без визначення терміна «стратегічне управління організацією» взагалі. Більше того, стратегічне управління організацією є вихідною передумовою для стратегічного управління її персоналом. Термін «стратегічне управління» був уведений в 70-х роках 20 ст., щоб відрізнити поточне управління, що здійснюється на рівні господарських підрозділів, від управління на вищому рівні керівництва. У процесі свого розвитку управління як практична діяльність в 80-х роках перейшло на новий етап, відмінною рисою якого є зсув уваги вищого керівництва вбік зовнішнього оточення, що дозволяє вчасно й адекватно реагувати на зміни, які відбуваються в ньому, й забезпечувати організації переваги перед конкурентами. Необхідність стратегічного управління в українських умовах пояснюється такими причинами: 1. За останні роки радикально змінилося середовище, в якому діють вітчизняні організації. Нестійке економічне становище багатьох організацій пов'язане з відсутністю в більшості керівників глибоких економічних знань, управлінських навичок і досвіду роботи в умовах конкуренції, необхідністю пристосування організації до постійно мінливих умов зовнішнього середовища. 2. Відмова від централізованого планування, приватизація й увесь хід економічних перетворень в Україні вимагають від керівників уміння передбачення, формулювання стратегії, визначення цінностей і конкурентних переваг, ліквідації стратегічних погроз і небезпек, тобто використання всіх інструментів стратегічного управління. 3. Застосування ідей і принципів стратегічного управління, необхідність змін у системі управління актуальні не тільки для великих компаній, з якими була пов'язана поява стратегічного управління, але й для середніх і навіть малих підприємств. Стратегічне управління − це таке управління організацією, яке спирається на людський потенціал як основу організації, гнучко реагує на виклик з боку зовнішнього оточення, проводить своєчасні зміни в організації, що дозволяють домагатися конкурентних переваг, орієнтуючись у своїй діяльності на потреби покупців, що в сукупності дає можливість організації виживати в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей. Таким чином, стратегічне управління − це процес, що охоплює дії керівників організації з розробки, реалізації й корекції стратегії. Основними принципами стратегічного управління є: • довгостроковість оцінюваних перспектив і прийнятих рішень; • спрямованість управлінських впливів на зміну потенціалу об'єкта управління (виробництво продукції, послуги, технології, персоналу і т.д.) і створення можливостей більш ефективної реалізації даного потенціалу; • першочергове урахування при розробці й прийнятті управлінських рішень щодо стану й можливих змін зовнішнього середовища; • альтернативність вибору управлінських рішень залежно від стану внутрішнього й зовнішнього середовища організації; • здійснення постійного контролю над станом і динамікою зовнішнього середовища й своєчасного внесення змін в управлінські рішення. Процес стратегічного управління містить у собі 5 взаємозалежних етапів. Вони логічно випливають один з одного. При цьому існує стійкий зворотний зв'язок і зворотний вплив кожного етапу на всі інші: 1. Аналіз зовнішнього й внутрішнього середовища вважають, звичайно, вихідним етапом стратегічного управління, тому що він служить базою для визначення місії й цілей організації, так і для визначення стратегії поведінки в навколишньому конкурентному середовищі, що дозволяє здійснити місію й досягти цілей. 2. Визначення місії (призначення) організації, стратегічних цілей і завдань їх виконання. 3. Формулювання й вибір стратегії для досягнення намічених цілей і результатів діяльності. 4. Ефективна реалізація стратегій, виконання наміченого стратегічного плану. 5. Оцінка й контроль над ходом реалізованої стратегії, корегування напрямків діяльності й методів її здійснення. Стратегічне управління персоналом базується на тих самих принципах і основах, що й стратегічне управління всією організацією в цілому, тому що є його невід'ємною частиною.
|
