Комунікативні якості літературного мовлення

 

Першою і найголовнішою вимогою до будь-якого висловлювання є його правильність, відповідність використаних мовцем засобів нормам літературної мови. Б.Головін слушно відмічає, що “мовлення може бути цілком правильним, тобто не порушувати мовної норми, - і недоступним для неутрудненого розуміння. Воно може бути правильним і в окремих випадках зовсім недоречним”. Це трапляється тому, що норма регулює лише структурний, знаковий, мовний аспект спілкування, залишаючи осторонь такі важливі позамовні регулятори мовленнєвої діяльності, як відношення до дійсності, до суспільства, до свідомості й поведінки людей. У результаті цих факторів формуються вимоги до комунікативних якостей мовлення.

Дослідження цього питання започаткували ще античні теоретики ораторського мистецтва, які вже тоді виділили такі якості хорошого мовлення, як ясність, чистота і доцільність, стислість, краса мови.

Загалом у працях українських мовознавців виділяються такі комунікативні якості культури мовлення:

- М.Жовтобрюх – правильність, точність, логічність, чистота;

- М.Сулима – правильність, чистота, зрозумілість, ясність;

- Л.Булаховський – правильність, точність, збагачення, естетичність, ясність;

- Л.Мацько – правильність, точність, логічність, чистота, виразність, багатство, різноманітність, доречність, достатність, емоційність, ясність;

- О.Бєляєв – правильність, точність, виразність, багатство, змістовність;

- М.Пентилюк – змістовність, правильність, чистота, точність, логічність і послідовність, різноманітність, доцільність, виразність і образність.

Теоретичні проблеми формування комунікативних якостей мовлення розробляє Н.Бабич, характеризуючи ознаки висловлювань, основні вимоги до вибору мовних засобів:

· чітке дотримання прийнятих у суспільстві і у відповідній ситуації ділового спілкування форм ділових паперів; їх структури, набору реквізитів, які відповідають типові документа, правильне використання ключових слів;

· дотримання норм сучасної української літературної мови, недопущення калькування, змішування мов; уживання загальновідомих, зрозумілих усім носіям слів, найдоцільніших, найдоречніших у даній ситуації мовного спілкування;

· відповідність мовних засобів їх стильовому призначенню (недопущення розмовних, просторічних, емоційно-експресивних та інших засобів, що творять стильовий дисонанс);

· логічна довершеність формування думки;

· чіткість висловлювань;

· послідовність і точність викладу;

· несуперечність частин у тексті;

· лаконізм мовного вираження думки (при збереженні повноти інформації, ясності викладу, точності опису);

· строга відповідність слова його смисловому навантаженню, недопущення двозначності;

· вичерпність інформації, аргументацій, їх відповідність реальному стану справ;

· конкретність думки, відповіді;

· неупередженість оцінки фактів тощо.

 

А.Коваль у навчальному посібнику “Культура ділового мовлення” подає такі комунікативні якості ділового мовлення:

Ø Об’єктивність, яка досягається високим ступенем безособовості, відсутністю будь-яких суб’єктивно-оцінних моментів у викладі, зокрема у доборі лексики, синтаксичній побудові.

Ø Логічна послідовність, ознаками якої є тісний логічний зв’язок думки, чітко виявлені причинно-наслідкові зв’язки між повідомлюваними фактами; інші типи зв’язків протиставлення, підкреслення черговості (одночасно, спочатку), мети (з цією метою, для того, тому), результативності (отже, таким чином, у результаті); конкретизація якогось місця (наприклад, зокрема).

Ø Повнота інформації – складники думки мають у тексті своє словесне вираження, ніщо не пропущено, нічого не треба домислювати.

Ø Ясність викладу, точність опису – це дві тісно пов’язані між собою ознаки. Ясність викладу ґрунтується на правильному доборі слів і словосполучень.

Ø Доцільність полягає у виборі серед близьких між собою слів і словосполучень найдоцільнішого в цій конкретній ситуації.

Ø Переконливість викладу забезпечується обґрунтуванням висловленої думки, доказовістю матеріалу, точністю в доборі фактів і цифрових даних.

Ø Лаконічність викладу характеризується відсутністю зайвих або “порожніх” слів, повторень, багатослівної аргументації тощо.

Ø Стислість і чіткість викладу створюється за рахунок правильного компонування думки.

Ø Нормативність мовних засобів - відповідність нормам загальнолітературного вжитку, тобто нормам сучасної літературної мови.

Ø Зрозумілість мовлення – вживання загальновідомих, зрозумілих усім мовцям слів, офіційних термінів літературної мови в тому значенні, яке закріплене у словнику, усталених, загальноприйнятих тощо.

 

 

Запитання та завдання для самоконтролю:

1. Розгляньте різні версії походження української мови; обґрунтуйте ту, до якої Ви схиляєтеся.

2. Яке місце посідає українська мова серед інших мов світу та як вона пов’язана з іншими слов’янськими мовами?

3. Яким документом визначається державний статус української мови, якими регулюється її функціонування?

4. Доведіть, що формування культури мовлення – це не лише філологічна, а й соціальна проблема.

5. Яку роль відіграє досконале мовлення у професійній діяльності?

6. Доведіть, що терміни “мова”, “мовлення” багатозначні.

7. Висловіть свою думку про співвідношення мови та мовлення.

8. Як функціонально характеризуються мова й мовлення?

9. Поясніть різні визначення низки функцій мови.

10. Користуючися схемами, створіть повідомлення про форми мови та види мовлення.

11. Визначте відмінність між усною та писемною формами мовлення.

12. Дайте визначення літературної мови.

13. Що входить до поняття “діалектна мова”?

14. Назвіть особливості діалектів, притаманних мовленню мешканців Вашої місцевості.

15. Доведіть, що писемне мовлення контекстуальне, а усне – ситуативне.

16. Визначте фактори, якими забезпечується мовлення.

17. Схарактеризуйте ситуацію спілкування.

18. Що вивчає ділова українська мова в усній і писемній формах?

19. З якими дисциплінами тісно пов’язане вивчення курсу “Ділова українська мова”?

20. Дайте різні визначення поняття “культура мовлення”.

21. У якому випадку доречним буде послуговування терміном “культура мовлення”, а в якому - “культура мови”.

22. Що таке “мовна норма”? Назвіть типи норм.

23. Чи може норма співпадати з правилом (орфографічним, пунктуаційним, граматичним), чи може протирічити норма правилу?

24. Які комунікативні якості притаманні діловому мовленню?