Принципи та цілі податкової гармонізації

ПРИНЦИПИ

ЦІЛІ

- забезпечення нейтральності податків з позицій умов конкуренції на єдиному ринку (недискримінаційний податковий режим для всіх його учасників);   - усунення податкового (митного) контролю на внутрішніх кордонах співтовариства;   - виключення можливості подвійного оподаткування прибутку компаній, які здійснюють діяльність у двох або більше країнах ЄС;   - зведення до мінімуму можливості ухилення від сплати податків;   - існування гарантії надходження відповідних доходів у бюджети країн–учасниць;   - узгодження правового регулювання;   - синхронність прийняття гармонізованих законодавчих актів;   - послідовність етапів гармонізації;   - пріоритетність міжнародних угод над національним законодавством.

- усунення податкових кордонів з метою забезпечення рівних конкурентних умов для суб'єктів господарювання;   - об'єднання й уніфікація внутрішнього ринку ЄС як основної рушійної сили інтеграційних процесів у регіоні;   - приведення у відповідність структури податкових систем, порядку стягнення основних видів податків у всіх країнах – членах ЄС.

 

 

 

Напрями гармонізації національних податкових систем

Гармонізація стягнення непрямих податків

Уніфікація оподаткування компаній

- уникнення подвійного оподаткування у результаті переходу на стягнення податків за принципом «країна призначення»; - вирівнювання ставок акцизного податку на імпортну продукцію; - удосконалення податкового і митного адміністрування; - уніфікація методики розрахунку і переліку підакцизних товарів

передбачає створення рівних умов для всіх платників, що функціонують у ЄС, полегшення їм доступу на внутрішній інтегрований ринок, а також активніше залучення в ЄС іноземних інвестицій у формі створення дочірніх компаній і філіалів ТНК

Рис.19.10. Напрями гармонізації національних податкових

Систем

Валютно-курсовий союз – це угода країн-учасниць щодо постійного фіксування їх обмінних курсів за відсутності курсових коливань (запровадження єдиної валюти є логічним завершенням такої ситуації)

СКЛАДОВІ ВАЛЮТНОГО СОЮЗУ

Повна фінансова інтеграція – це скасування будь-яких перешкод щодо руху фінансового капіталу між учасниками валютного союзу

 

Рис. 19.11. Складові валютного союзу між двома і більше країнами

 

I. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП (1990 – 1993 рр.)

Проведення всіх підготовчих заходів. Вільне пересування капіталів у межах ЄС. Зближення економічних та фінансових показників країн ЄС

II. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП (1994 – 1998 рр.)

Створення правової та інституціональної бази для введення євро. Створення ЄЦБ. 31 грудня 1998 р. – презентація валютного курсу євро на світових валютних ринках

III. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП (1999 – липень 2002 р.)

ЕТАПИ ПЕРЕХОДУ КРАЇН ЄС НА ЄДИНУ ВАЛЮТУ - ЄВРО

Введення євро спочатку в безготівковий, а з 1 січня 2002 р. і в готівковий обіг.   Євро введено на території 17 з 28 країн ЄС (у 2013 р.). У зону євро не входять Велика Британія, Данія, Швеція, Норвегія, Угорщина, Латвія (переходить на євро з 01.01.2014 р.), Литва (намічається перехід з 2015 р.), Польща, Румунія, Чехія, Хорватія, Болгарія.

Рис. 19.12. Етапи переходу країн Європейського союзу на єдину європейську валюту – євро

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ Велика Британія, Данія, Швеція, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Угорщина, Чехія, Румунія, Болгарія, Хорватія

ЗОНА ЄВРО Австрія, Бельгія, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція

Рис. 19.13. Склад країн–учасниць Європейського Союзу та зони євро

Рис. 19.14. Участь країн у міжнародних договорах і наднаціональних європейських організаціях