Індивідуальна робота. Прочитайте уривок із запису першої зустрічі з пацієнткою, що перенесла втрату.

 

Прочитайте уривок із запису першої зустрічі з пацієнткою, що перенесла втрату.

§ Припустіть, якій умовно виділеній фазі горя відповідають переживання.

§ Чи є ознаки депресії?

§ Які фізичні симптоми?

§ Якого роду допомога, на вашу думку, необхідна клієнтці?

Пацієнтка (жінка 26 років) (П): Я розумію, що ви не можете мені нічим допомогти, прийшла я до вас тільки через дитину. Можливо, порадите, як поводитися... У мене чоловік загинув (пауза, стримує плач)... недавно.

Консультант (К): Жахливо.. Який жах ви переживаєте... Я спробую допомогти, чим зможу (пауза). Як же це сталося?

(П): Вони перекинулися. Їхали разом з братом. У брата жодної подряпини... Чоловік був за кермом. Відразу за постом ДАІ. І швидкість була маленька. Ніхто не зрозумів, що сталося. Перелом шиї. Виїхав трейлер, він хотів у бік... перекинулася машина. Він одразу помер. Потім привезли тіло... не відразу. Загинув біля Пскова, в Росії. Доки оформляли всі. Тільки через три дні. Я не вірила, не вірила, доки не побачу. Дітей відвезли до бабусі. Вони не були вдома, коли ховали. Я не могла синові сказати. Просила всіх, сусідів, родичів, щоб не говорили. Привезли їх додому, дітей. Тут все прибрали, ніяких слідів немає. Він знав, що тато поїхав. І чекає його, до дня народження подарунок він обіцяв йому привезти... Вибачте... (Стримувані ридання).

(К): Будь ласка, не стримуйте себе, плачте... не потрібно стримуватись (пауза).

(П): (плаче)...

(К): Коли загинув ваш чоловік?

(П): Сьогодні дванадцятий день. А дитина вийшла на подвір'я, діти йому кажуть: «Твій тато помер, його ховали!» Це діти. Значить, з дорослих ніхто не подумав сказати, щоб не чіпали його. Він прибіг: «Мамо, діти кажуть, що тата нашого ховали! Він же з дядьком Олегом поїхав, мама!»Я кажу: «Так, синку. Діти помилилися. Це був інший дядько». Діма коли виїжджав, син кожен день його чекав. Він був таким батьком - ідеальним. Його всі любили: свої, чужі діти. Він міг з дітьми возитися день і ніч..., говорив: «У нас буде троє». Мені казали: «Як тобі пощастило!» (Пауза). Я синові ні за що не скажу, що його немає. Я не можу його бачити, я не можу себе стримувати. А він вже на вулицю не йде. Він каже: «Мамо, чого ти плачеш?». Смикає мене, постійно щось просить.

(К): Напевно, він здогадується, що в будинку біда трапилася. Сховати ж неможливо свій стан. Тим більше, йому сказали діти. І він не знає, кому вірити. Скільки йому років: п'ять, більше?

(П): Буде шість у травні.

(К): Він не знає, що робити, як і ви. Вам зараз дуже важко. І йому теж дуже погано. Це найважчий час. Може бути, вам буде легше, якщо ви будете разом плакати, зараз ви одна і син один. Хто-небудь ще є вдома, крім вас, хто міг би з ним поговорити?

(П): Сестра моя у нас ночує, вдень вона вчиться. Але вона ще сама дитина. А доньці два роки. Вона нічого не розуміє. Хоче грати. Весь час вередує. А я не можу їх бачити. Я нікого і нічого не хочу. Я не хочу нікого, крім Діми, як ви не розумієте! Я не можу разом з сином плакати, я зійду з розуму. Знову відвезти їх до мами?

(К): Якщо ви відвезете, залишитеся одна? Навряд чи так буде краще. Ви фізично як себе почуваєте?

(П): Не знаю. Я нічого не відчуваю, крім болю... Я не сплю. Але я не хочу ніяких ліків. Я не хвора! У мене стільки злості! Я ненавиджу всіх. Я ненавиджу Бога, якщо він є. Так не могло трапитися. Чому живуть негідники, а Діма загинув? Немає ніякого Бога. За що дитині таке? Він ніколи нікому не зробив нічого поганого. Він був... просто... Всі до нього йшли, він жодній людині не відмовив у допомозі. І зараз він поїхав через брата, машину йому перетягнемо. Вони всі користувалися....

(П): Напевно, у нього було багато друзів....

(К): У нього друзі і шкільні, і інститутські, і брати двоюрідні, і сусіди... Він завжди серед людей... (Далі розповідь про чоловіка).

 

Література:

Ромек В.Г., Конторович В.А., Крукович Е.И. Психологическая помощь в кризисных ситуациях. – СПБ.: Речь, 2007.