Алкоголизм на Руси: как все начиналось...

Аудиторові необхідно досягнути такої обізнаності з системами обліку та внутрішнього контролю, яка дозволить ґрунтовно спланувати аудит.

Незалежні процедури перевірки – це аудиторські процедури, які використовуються для з'ясування того, чи були фінансово-господарські операції клієнта належним чином санкціоновані, правильно оформлені і відображені в облікових реєстрах.

Система бухгалтерського обліку – це заходи і записи підприємства, з допомогою яких бухгалтерські операції оформлюються в реєстрах бухгалтерського обліку. Така система збирає, аналізує, класифікує, записує, підсумовує і надає інформацію про операції.

Система внутрішнього контролю – це всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом для забезпечення стабільного й ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження та раціонального використання активів, точності і повноти бухгалтерських записів, своєчасної підготовки фінансової інформації, запобігання фальсифікаціям. Система внутрішнього контролю виходить за межі тільки бухгалтерського обліку і містить:

а) середовище контролю, де відбуваються операції, – заходи і записи, які характеризують важливість чинної системи внутрішнього контролю для підприємства.

До факторів середовища контролю належать:

– діяльність керівництва (власників) клієнта;

– політика та методи керівництва;

– організаційна структура підприємства і методи розподілу функцій управління та відповідальності;

– управлінські методи контролю, у тому числі кадрова політика і практика, а також порядок розподілу обов'язків;

б) специфічні заходи контролю передбачають:

– періодичне зіставлення, аналіз і перевірку рахунків;

– перевірку арифметичної точності записів;

– контроль за дотриманням умов функціонування комп'ютерних інформаційних систем, зокрема контроль за періодичними змінами комп'ютерних програм, доступом до бази інформаційних даних;

– ведення і перевірку контрольних рахунків та облікових реєстрів рахунків;

– порядок проходження та затвердження документів (графік документообігу);

– зіставлення внутрішніх правил із вимогами законодавчих актів та зовнішніми джерелами інформації;

– порівняння загальної суми грошових коштів, вартості цінних паперів і товарно-матеріальних запасів із записами в облікових реєстрах;

– порівняння й аналіз фінансових результатів діяльності підприємства і показниками фінансового плану (прогнозу).

Під час перевірки аудитор досліджує тільки ту методику бухгалтерського обліку, яка входить до звітності. Знання системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю разом з оцінкою невідповідності його функціонування дадуть можливість аудитору:

– з'ясувати для себе види істотних викривлень у фінансових звітах;

– визначити фактори, що впливають на ризик істотних помилок;

– запланувати аудиторські процедури.

Удосконалюючи процедури перевірки, аудитор враховує свою оцінку ризику невідповідності внутрішнього контролю (разом з оцінкою властивого ризику), щоб визначити характер і обсяг тестів для підтвердження статей фінансової звітності.

Знання систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю

Під час вивчення систем обліку і внутрішнього контролю та планування аудитор повинен скласти уявлення про їх структуру та порядок функціонування. Наприклад, він може скласти наскрізний тест, за яким відстежить декілька операцій системи обліку. Якщо операції характерні для системи бухгалтерського обліку, то ця процедура може вважатися частиною тестів внутрішнього контролю. Хоча види й обсяги наскрізних тестів не можуть забезпечити достатню доказовість для оцінки ризику внутрішнього контролю.

Вид, розрахунок часу та обсяг процедур, виконуваних аудитором для вивчення систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, змінюватимуться залежно від таких факторів:

– величина та складність суб'єкта господарювання і його комп'ютерної системи;

– міркування щодо суттєвості;

– застосовувані заходи внутрішнього контролю;

– вид документування суб'єктом господарювання конкретних заходів внутрішнього контролю;

– аудиторська оцінка властивого ризику.

Ознайомлення зі системами обліку і внутрішнього контролю досягається завдяки використанню результатів попередньої аудиторської перевірки чи на. наданих аудиторських послуг і може доповнюватися:

– опитуванням членів керівництва, контролюючого та іншого персоналу підприємства з вивченням документації клієнта – службових інструкцій або положень;

– перевіркою документів і записів у системі обліку і внутрішнього контролю;

–спостереженням за діяльністю й операціями підприємства, разом із комп'ютерними операціями, і виконанням бухгалтерських операцій.

Система бухгалтерського обліку

Аудитор повинен орієнтуватися в системах бухгалтерського обліку настільки, щоб визначити і зрозуміти:

а) основні класи операцій, що здійснюються суб'єктом господарювання;

б) санкціонування таких операцій;

в) суттєві облікові запаси, підтвердні документи і рахунки у фінансових звітах;

г) процес ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності – від ініціювання суттєвих операцій (та інших подій) до їх внесення до фінансових звітів.

Середовище контролю

Доцільно дослідити середовище контролю, що дасть змогу правильно оцінити політику внутрішнього контролю власників підприємства та керівництва, їх обізнаність із цими заходами та усвідомлення їх важливості для підприємства.

Процедури внутрішнього контролю

Процедури контролю тісно пов'язані з середовищем контролю і системою обліку, тож аудитор, вивчаючи середовище контролю і систему обліку, отримує інформацію і про процедури контролю.

 

Алкоголизм на Руси: как все начиналось...

За начало отсчета эпохи алкоголизма на Руси принято брать XVI век, когда из-за границы хлынули караваны вина и... водки. Многие сейчас могут принять последнюю за опечатку и несостыковку во времени, приписывая заслуги по изобретению «сорокоградусной» Дмитрию Ивановичу Менделееву. Однако существует мнение, что на самом деле водка появилась значительно раньше. Точной даты никто назвать не может, да и разные источники называют разных авторов этого напитка. Один из них — арабский врач Парес, который придумал аналог водки еще в 860 году. Исключительно для благородных медицинских целей.

Менделеев действительно сделал некоторый вклад в 1865 году, защитив «Рассуждение о соединении спирта с водою». Но своей научной работой он попытался определить идеальное соотношение двух этих жидкостей для пищевых, если так можно выразиться, нужд. На лавры первооткрывателя он совершенно не претендовал. Однако это событие обросло множеством лирических отступлений, которые в конечном итоге сделали отцом водки именно этого выдающегося химика.

В начале ХХ века производство и распитие спиртных напитков в России было под запретом. Правительство желало промышленной революции, научных открытий и повышения уровня знаний населения. Сухой закон в полной мере был принят в 1914 году и просуществовал вплоть до 1925 года.

Именно в середине 20-ых годов Сталин и Политбюро приняли решение о прекращении действия данного закона на территории всего СССР. Официальной версией сам вождь называл необходимость восстановления после Первой мировой войны и временное введение монополии на водку с целью стимулирования экономики. Однако в народе поговаривали, что «добро» на спиртное было дано только из личных соображений и капризов Иосифа Виссарионовича: на его родине, в Грузии, употребление вина было древней почитаемой традицией. Отсюда несложно догадаться, каким было отношение Сталина к алкоголю. А культ личности надиктовывал обществу определенную моду на многие вещи.

Далее была затяжная и беспощадная Великая Отечественная война (ВОВ), которая сильно пошатнула физическое и психическое состояние всего русского народа. Ежедневно солдаты уходили на фронт, принимая в обязательном порядке «наркомовские 100 грамм» — для поднятия духа и притупления чувства страха перед запахом смерти.

После того, как Юрий Левитан на всю страну объявил о победе на фашистскими захватчиками, страну охватила эйфория. Наступило долгожданное время надежд и планов на будущее. Народ стал массово расслабляться, «зализывая раны» и потери не без помощи водки. Русский дух почувствовал свободу, однако для нервной системы резкие, пусть даже и столь благополучные перемены были настоящим испытанием. В итоге в первые несколько лет после окончания ВОВ резко возросло число регулярно пьющих граждан.

Дальше — больше. Во времена Никиты Сергеевича Хрущева социальными проблемами заниматься было некогда. Партия судорожно развивала сельское хозяйство, пытаясь утереть нос Соединенным Штатам Америки. А пришедший после Хрущева Леонид Ильич Брежнев застолья уважал, поэтому его пристрастия аккуратно проецировались на население, которое считало времена его правления золотыми, спокойными и стабильными.