Методичні вказівки.

В кінці 30-х років XIV в. почалася Столітня війна Франції з Англією (1337-1453), яка стала найважчим випробуванням у багатовіковому конфлікті між двома державами. Столітня війна – досить традиційна назва тривалого військово-політичного конфлікту. У певному сенсі слова цю війну придумали історики в XIX ст., увівши в обіг самий термін і визначивши хронологічні рамки, які на шістнадцять років більші за століття. Витоки англо-французького протистояння знаходилися дуже далеко від подій Столітньої війни. На погляд історика, англо-французьке протистояння, викликане єдиним комплексом різнорідних причин, охоплює не менше трьохсот років (XII-XV ст.). Воно виражається не тільки в боях, а й в драматичному переплетенні сімейних династичних чвар, складною і тонкою дипломатичною грою, протиборстві особистих і державних інтересів.

Наявні джерела дозволяють охарактеризувати наявні протиріччя, а також всі етапи війни, визначити їх наслідки. Серед них варто виділити наступні:

- «Хроніки» Жана Фруассара;

- «Правдиві хроніки» Жана Ле-Беля;

- «Фландрська хроніка»;

- «Бернська хроніка» Аноніма;

- «Французька хроніка Лондона»;

- «Хроніка облоги Турне»;

- матеріали інквізиційного процесу над Жанною д’Арк;

- тексти листів, грамот, декларацій та договорів періоду Столітньої війни.

Перш за все, необхідно з’ясувати причини Столітньої війни і привід до її початку. Важливо врахувати, що одним з осередків протиріч, що викликали військовий конфлікт, була територія колишньої Аквітанії, особливо її західна частина – Гієнь, що являла собою об’єкт домагань англійського короля. Економічно ця область була тісно пов’язана з Англією, отримуючи звідти шерсть для сукнарства: з Гієні в Англію йшли вина, сіль, сталь і фарбувальні речовини. Знать і рицарство цього регіону, прагнучи зберегти політичну незалежність, воліли мати номінальну владу Англії, аніж реальну владу французького короля. Для Французького королівства боротьба за південні провінції і ліквідацію англійського панування в них була одночасно війною за об’єднання французької держави. Другим, теж давнім осередком протиріч була багата Фландрія, яка стала об’єктом агресії вже для обох воюючих сторін. З самого початку Столітня війна проходила під знаком династичних домагань англійської монархії, в суті яких слід розібратися.

Розглядаючи події війни потрібно оцінити війська англійців, французів і союзників і охарактеризувати періодизацію Столітньої війни, основні події та підсумки кожного з періодів. Важливо простежити поступовий перехід ініціативи у війні до французів і показати залежність військових успіхів від реформаторської діяльності французьких королів, які переслідували цілі посилення своєї влади і централізації країни.

Говорячи про заключний етапі Столітньої війни, слід показати її перетворення в загальнонаціональне протистояння Англії, в боротьбу за збереження державного суверенітету, з’ясувати роль Жанни д’Арк в Столітній війні.

При підведенні підсумків необхідно визначити причини невдач англійців і успіхів французів на заключному етапі війни, показати результати Столітньої війни, її значення і наслідки для кожної зі сторін, а також зміни в геополітичній карті Європи.