ТЕМА 10. МОДЕЛИ МАКРОЭКОНОМИЧЕСКОГО РАВНОВЕСИЯПри наплавочних роботах необхідно застосовувати присадочні матеріали, що забезпечують підвищену твердість наплавлених поверхонь порядку НВ 250...450. Із цією метою доцільно використати порошковий дріт марки Пп-Нп-14СТ, електроди ОЗН-З00М, а також сучасні методи наплавлення пластинчатими електродами з легуючими присадками за технологією «ВНИИЖТа», індукційно-металургійний спосіб наплавлення й зміцнення, багатоелектродне наплавлення й інших. Ручне дугове наплавлення є найпоширенішим способом відновлення. Однак він найменш продуктивний, тому що найбільший струм для наплавлення відкритою дугою сталевим електродом діаметром 4...6 мм становить тільки 200...350 А. Збільшення струму приводить до сильного розбризкування металу, перегріву електрода й погіршенню формування валика. У результаті ручного дугового зварювання виходить нерівна поверхня наплавленого металу, що викликає необхідність давати припуск на обробку до 2...3 мм. Механізоване зварювання (напівавтоматичне) застосовують при зварюванні деталей, що мають шви з малим радіусом кривизни, невеликої довжини або розташованих у важкодоступних місцях, а також при дрібносерійному виробництві. При цьому використається зварювальний дріт, що подається в зону зварювання пристроєм, що подає, шланговий напівавтомат. Захист наплавлюємого металу здійснюється флюсами. Найбільш ефективним способом є спосіб наплавлення порошкового дроту за допомогою шлангового напівавтомата. Багатоелектродне наплавлення застосовується для нанесення шаруючи металу на поверхню деталі з метою їхнього відновлення або зміцнення. Наплавлення роблять під шаром флюсу двома й більше електродами при загальному підведенні зварювального струму. Зі збільшенням числа дротів ширина й продуктивність наплавлення збільшуються. Глибина проплавлення менше, ніж при наплавленні одним дротом, що сприяє зниженню чутливості металу, особливо з підвищеним змістом вуглецю до утворення тріщин, у зв'язку зі зменшенням у розплавленому металі ванни частки основного металу. До напівавтоматичних методів наплавлення ставиться метод наплавлення пластинчастим електродом. Сутність способу полягає в тому, що на поверхню деталі насипають шар флюсу товщиною 4 мм, що визначає довжину електричної дуги. Наплавлююча поверхня розташовується горизонтально або з уклоном 2...3° убік початку наплавлення. Це в процесі горіння дуги допоможе запобігти короткому замиканню, коли розплавлений метал може підтекти під електрод. На флюс укладають електрод по спеціальних упорах флюсоутримуючого пристрою. Електрод являє собою сталеву пластинку, конфігурація й розміри якої повинні відповідати контуру наплавляємої поверхні. Одним кінцем пластинчастого електрода за допомогою утримувача з'єднується із джерелом зварювального струму, а іншим (зворотнім) дротом цього джерела - через спеціальні зварювальні столи з наплавляємою деталлю. На пластинчастий електрод насипається шар флюсу тієї ж марки товщиною 15...20 мм, необхідний для створення в процесі наплавлення шлакової ванни, що забезпечує нормальне протікання металургійних процесів і захист розплавленого металу від окислювання киснем повітря. З метою поліпшення якості формування валика, особливо при наплавленні широких поверхонь, поверх флюсу укладається притискна мідна або графітова пластина, що забезпечує створення тиску на ванну розплавленого металу й флюсу. Збудження дуги може бути зроблене від загнутого кінця пластинчастого електрода, що стикається з наплавляємою поверхнею деталі в зоні або за допомогою металевих обпилювань, що підсипають при укладанні електрода. При замиканні ланцюга зварювального струму обпилювання розплавляються, що приводить до збудження електричної дуги, що, переміщаючись по кромці електрода, розплавляє його й флюс. Перевагою цього способу є те, що можна відновлювати зношені поверхні металом з підвищеною зносостійкістю, з гарним формуванням наплавленого металу й незначним припуском на механічну обробку. Це дозволить замінити операцію верстатної обробки із зачищенням наждаковим колом. Індукційно-металургійний спосіб (ІМС) застосовується для відновлення й зміцнення поверхонь деталей вагонів, при якому для нагрівання наплавляємих поверхонь і розплавлювання наплавочного матеріалу використаються струми середньої й високої частоти. Сутність індукційного наплавлення полягає в нагріванні наплавляємої поверхні за допомогою індуктора до температури 1200..1500 °С, локалізації енергії в поверхневому шарі й розплавлюванні його разом з порошковим наплавочним матеріалом, нанесеним на відновлювану поверхню. Індукційним способом допускається наносити шари металу товщиною до 5 мм при наплавленні, до 3 мм при зміцненні. Тоді товщина шаруючи наплавленого металу складе 1/3 від вихідної висоти насипає шару, що, порошкової суміші. При більших зношеннях дозволяється спочатку наплавляти традиційними способами. Цей спосіб дозволяє підвищити зносостійкість поверхонь тертя, що збільшує строк служби деталі, різко знижує витрати при експлуатації відновлених вузлів. Після виконання наплавочних робіт різними способами на корпусах автозчепу й інших складальних одиниць виконують механічну обробку з використанням універсальних і спеціальних фрезерних, стругальних і довбальних верстатів зі спеціальним оснащенням. На деяких ВРЗ застосовують спеціальні верстати-напівавтомати.
ТЕМА 10. МОДЕЛИ МАКРОЭКОНОМИЧЕСКОГО РАВНОВЕСИЯ 10.1. Модель «Совокупный спрос – совокупное предложение» 10.2. Модель «Совокупные расходы – совокупный продукт».
|
