Нереалізовані сценарії· 1926—1929 Цар, Батьківщина, Загублений Чаплін, Згода (Повстання мертвих) · 1934 Загублений і віднайдений рай · 1941 Тарас Бульба · 1943 Україна в огні · 1951 Відкриття Антарктиди · 1954 У глибинах космосу · [ред.] Нагороди та премії · 1934 МКФ у Венеції (Приз, фільм «Іван») · 1941 Сталінська премія (I ступеню, фільм «Щорс») · 1949 МКФ в м. Готвальдові (Премія праці, фільм «Мічурін») · 1949 МКФ в Маріанських Лазнях (Премія за кращий кольорвий фільм, фільм «Мічурін») · 1949 Сталінська премія (II ступеню, фільм «Мічурін») · 1959 ВКФ (Перша премія автору сценарію (посмертно), фільм «Поема про море») · 1959 Ленінська премія (посмертно, фільм «Поема про море») Створені Довженком кінофільми здобули собі світову славу. За життя автора про них багато сперечалися. Довелося Олександрові Петровичу вислухати з приводу їх чимало несправедливого та прикрого, що гіркою отрутою напувало йому серце. Нині можна вважати загальновизнаним, що Довженко — один з найбільших майстрів радянського і світового кіномистецтва. Вклад його в художню прозу, драматургію, публіцистику ввійшов у золоту скарбницю нашої культури. Для всієї діяльності автора «Землі», «Щорса», «Поеми про море», «Зачарованої Десяи», «Повісті полум'яних літ» характерне те, що кожний його новий твір був і новим етапом у мистецтві, що в кожній повій речі ставив перед собою майстер нові завдання і по-новому розв'язував їх, що він ніби не знав слова «зупинка».Проте весь творчий шлях цього неспокійного митця був позначений єдністю його основних естетичних принципів, етичних і філософських поглядів, єдністю ставлення до дійсності, до життя, до минулого, сучасного і майбутнього рідної країни, всього Радянського Союзу і всього людства. Визначити цю єдність, накреслити основні риси творчого світогляду і творчої практики Довженка допомагає нам не тільки безпосереднє знайомство з його фільмами, кіносценаріями, драмами, оповіданнями і т. ін., а й пильне читання не так давно зібраних і
66. Актор, сценарист, режисер Іван Миколайчук. Іва́н Васи́льович Миколайчу́к (*15 червня 1941, Чортория — †3 серпня 1987) — український актор, режисер, сценарист. 34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, та 2 режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком. Іван Миколайчук був кінозіркою 60-70 х років. В ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий. «Я не знаю більш національного народного генія…До нього це був Довженко» — казав про Миколайчука великий Параджанов. В його особі українська нація має світового невмирущого позитивного героя, який пробуджував національний дух українців. Проте звання народного артиста Івану Миколайчуку так і не присвоїли, бо тодішні ідеологи винесли акторові вирок — «націоналіст». Державну Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав вже посмертно.
|
