Космогонічні уявлення шумерів та їх міфи про створення світу.

Понять «всесвіт», «космос» в шумерських текстах не існує. Коли є необхідність говорити про цілісність світу, вживається складене слово Ан-Кі («Небо - Земля»). Вважається, що до виникнення світу Небо і Земля були єдиним тілом, з якого потім з'явилися всі сфери світу [14]. Ось що розповідає про це шумерська міф «Гора небес і землі»:
«Коли-то небо і земля були злиті, і не було ні трави, ні очерету, на дерев, ні риби, ні звірів, ні людей. Були вони як одна гора в просторі, заповненому вічними водами дочки океану Намму, праматері всього сущого. Провела вона з себе Ану і Кі, сина і дочку, і поселила їх окремо. Ану - на вершині гори, а Київ - внизу, під її підніжжям. Коли діти підросли, вони стали крутити головами і шукати один одного. І звела і Намму, поєднала як чоловіка та дружину. І породила Кі владику Енліля...
Потім Кі привела на світ від Ану ще сімох синів, сім могутніх стихій, без яких не було б світла і тепла, вологи, зростання і процвітання. Потім по волі Ганну в Ки народилися молодші боги, помічники і слуги Ганну - ануннаки»[15].
Шумери пояснювали походження всесвіту наступним чином:
1. Спочатку був первозданний Океан.
2. Первозданний Океан породив космічну гору, що складалася з землі, об'єднаної з небом.
3. Створені як боги в обличчі людини, бог Ан (небо) і богиня Кі (земля) породила бога повітря Енліля.
4. Бог повітря Енліль відділив небо від землі
«Розірвали Ан і Енліль гору. Підняв вершину Ану вгору, а Енліль опустив плоске підніжжя вниз. Так виникло небо у вигляді зводу і Земля, як плоский диск з нерівностями, горами й ущелинами, бо гора був розірваний, а не розрізана ножем
Шлюб Енліля з матір'ю-землею поклав початок устрою світу - витворення людини, тварин, рослин і створення цивілізації

18 Пантеон шумеро-аккадських богів

І шумери, і вавилонці вважали (подібно до єгиптян), що все народилося з водяного хаосу. Але для них головним богом стає не сонячний бог, а бог неба – Ан. Всесвіт вони називають Ан-Кі. Тобто Небо-Земля, Кі – богиня Землі. Ці два елементи роз’єднуються третім, який має центральне значення для шумерів – Енліль або Ліль (повітря, вітер – атмосфера). З Енліля народжуються і зірки, і сонце, і місяць: він головний. Але ж є ще одна важлива стихія, силу якої відчували на собі шумери. Це вода – Енкі.

Пантеон шумеро-вавилонських богів являв собою щось подібне до зборів, де головував Енліль, далі за рангом ішли сім богів, “що вершили долі”, так звані Аннунаки (тобто сини й дочка Ану), а вже потім ще п’ятдесят “великих богів”. Якщо в Єгипті була еннеада, то тут – “сімка” богів.

Імена богів у шумерів і аккадців схожі:

Ан – Ану,

Енліль – Еліль,

Енкі – Єйя,

Нанна – Сін (бог Місяця),

Інанна – Іштар (богиня кохання).

Міфологія вже була антропоморфною – тобто богів уявляли в образі людей, що одружувалися, хворіли, їли, пили і навіть вмирали