Тема: Патофізіологія сечовиділенняМета: Оволодіти методиками дослідження сечі, викликати експериментальне порушення діурезу. Оснащення:сеча м'ясоїдних тварин, жуйної тварини, жаби, урометр, лабораторний посуд, пітуітрин, реактиви.
Дослід 1. Визначення щільності сечі у здорової і хворої тварини Хід досліду:Отримують сечу від здорової і хворої тварини (бажано на гломерулонефрит). Сечу наливають у циліндр по стінці, щоб не утворилося піни. Повільно занурюють урометр. Тримають циліндр так, щоб верхній рівень рідини був на рівні ока. Відрахування проводять по нижньому меніску. Показники урометра розраховані на температуру 15 °С. Якщо температура більша чи меньша зазначеної, вносять поправку, добавляючи 1 на кожні З °С або віднімають 1 на кожні З °С, якщо температура сечі нижче 15 С. Порівнюють отримані дані. Дослід 2. Визначення титраційної кислотності сечі Хід досліду:Отримують сечу від здорової і хворої тварини. Спочатку визначають рН сечі за допомогою універсального індикаторного паперу. 1. Визначення титраційної кислотності сечі. Відміряють у стаканчик 10 мл профільтрованої сечі, додають 6 г щавелевокислого калію, 2 краплі 1 % спиртового розчину фенолфталеїну, розмішують і титрують 0,1 н розчином гідроксиду натрію до рожевого забарвлення. Вираховують кислотність сечі (в г соляної кислоти в 100 мл сечі) за формулою: КС = ах0,00365x10, де а - кількість мл лугу, яка пішла на титрування; 0,00365 - кількість соляної кислоти, яка відповідає 1 мл 0,1 н розчину натрію гідроксиду. 2. Визначення титраційної лужності сечі у рослиноїдних тварин. Наливають у стаканчик 10 мл профільтрованої сечі, добавляють 2 краплі 1 % розчину алізаринновокислого натрію і титрують 0,1н розчином соляної кислоти до жовтого забарвлення. Лужність сечі (г їдкого натрію в 100 мл сечі) вираховують за формулою: ЛС=ах0,004х10, де а - кількість мл соляної кислоти, яка пішла на титрування; 0,004 - кількість лугу у грамах, що відповідає 1 мл 0,1н розчину соляної кислоти. Порівнюють отримані дані кислотності і лужності сечі у здорової і хворої тварини. Робота 3. Вплив антидиуретичного гормону на діурез. Для досліду беруть дві жаби однієї статі і однакової маси. Збирають установку для збирання сечі: штатив, лійка із сіткою, градуйована пробірка. Поміщають жаб у лійки і вводять одній із них (дослідній) 0,5-1 МО (0,1-0,2 мл) пітуітріну. Через 10 хвилин обом жабам вводять підшкірно в кількох місцях 5-10 мл 0,6% розчину натрію хлориду. Спостерігають за виділенням сечі у жаб. Через кожні 20 хвилин протягом години звертають увагу на кількість виділеної сечі. Порівнюють рівень діурезу у дослідної і контрольної жаби. Контрольні питання: 1. Опишіть сутність механізму сечоутворення 2. Які причини призводять до порушення клуб очкової фільтрації, канальцевої реабсорбції? 3. Охарактеризуйте такі проявлення порушення функції нирок як «гіпостенурія» і «ізостенурія». 4. Опишіть основні форми порушення діурезу і їх патогенез. 5. Форми проявлення і патогенез недостатності нирок. 6. Гіперазотемія. Уремія. 7. Гломерулонефрит. Етіологія. Патогенез.
|
