В умовах комуністичного експерименту

контекст: правляча партія намагалася здобути підтримку суспільства для легітимізації своєї влади. За умовами референдуму, його результати набували правомірності, якщо позитивно проголосує понад половина усіх, хто має право голосу, а не тих, хто візьме участь у голосуванні. Офіційна пропаганда доклала максимальних зусиль, щоб переконати громадськість у правильності обраного шляху виходу з кризи. "Солідарність" закликала до бойкоту референдуму або голосування два рази "ні". Референдум, що відбувся у запланований термін, назагал відбив "патову" ситуацію в країні: у голосуванні взяло участь 67,3 % виборців, з яких позитивні відповіді на перше питання дали 44,3 %, на друге - 46,3 %. Центральна виборча комісія дійшла невтішного висновку, що результати референдуму "не дають підстав для розв'язання поставлених питань". Це означало поразку ПОРП, яка не отримала підтримки більшості поляків, ставило риторичне питання про довіру народу до режиму.

Наприкінці 1987 р. в керівних колах "Солідарності" зародилася ідея укладення "антикризового пакту";,який би став результатом порозуміння між владою і суспільством. У тижневику "Політика" й опозиційному часописі "Тигоднік повшехни" з'явився відкритий лист відомого опозиційного історика Єжи Гольцера із закликом провести негайну зустріч В. Ярузельського і Л. Валенси. На початку 1988 р. у часописі ПРОН "Конфронтації" почали друкуватися інтерв'ю з діячами опозиції, в яких йшлося про можливі шляхи подолання кризи. В одному з інтерв'ю експерт "Солідарності" Б. Ґеремек відкрито запропонував владі укласти "антикризовий пакт" на засадах порозуміння з "Солідарністю".

Проте партійно-державне керівництво країни ще не було готове до рівноправного діалогу, покладаючи певні надії на господарську реформу. 1 лютого 1988 р. уряд оголосив про підвищення цін на товари широкого вжитку (в середньому на 25-40 %) і водночас скасував регламентацію на всі продукти, крім м'ясних. Наприкінці квітня -початку травня 1988 р. вибухнули страйки на багатьох великих підприємствах, організовані "Солідарністю" і ОПЗЗ. Окрім економічних вимог, повсюдно висували гасла на підтримку "Солідарності". 1 травня в багатьох містах пройшли антиурядові демон-страції. Влада вдалася до репресій: загони ЗОМО силою захоплювали страйкуючі підприємства, розганяли демонстрантів, звільняли з роботи робітників. Акції протесту набули розмаху і організованості, якої вже тривалий час не спостерігалося. Від імені опозиції Б. Ґеремек запропонував партійно-державному керівництву дійти до порозуміння й утворити уряд з позапартійних фахівців, котрі б здійсниили радикальні господарські реформи.

У партійно-урядовому таборі панувала розгубленість. На пленумі ЦК ПОРП в червні 1988 р. було проведено заміну керівних кадрів: зміцнилися позиції "лібералів" М.Ф. Раковського, М. Ожеховського, Т. Олєховського. Партійно-державне керівництво прагнуло використати для зміцнення свого авторитету візит до Польщі радянського лідера М.Горбачова, який припав на період з 11 по 14 липня 1988р. Архітектора радянської "перебудови" приймали в Польщі з інтересом і симпатією. У стилі відкритості М. Горбачов провів зустріч з польськими інтелектуалами, похваливши "соціалістичний плюралізм" у Польщі. Однак він ухилився від відповіді на питання про дієвість "доктрини Брежнєва" та про організаторів Катинської трагедії.

На роздоріжжі. Візит М. Горбачова не приніс сподіваного заспокоєння. Соціологічні опитування показували, що 64 % населення вважають вимоги робітників справедливими. Наближалася річниця підписання порозумінь 1980 р., які віщували неприємності для влади. За таких умов В. Ярузельський зважився зробити крок назустріч опозиції. 20 липня у суворій таємниці він доручив генералу Ч. Кіщаку встановити контакт з Л. Валенсою. Через члена Консультатичної ради В. Сілу-Новіцького міністр