Історія Польщі.

ПОРП відійшли Ф. Шляхціц. який вважався "№ 2" в партії, К. Барціковський, а на їх місце прийшли В. Красько, Ю. Піньковський і А. Верблян - слухняні виконавці волі першого секретаря. Керівники ПОРП поверталися до традицій формальних засідань і нарад, на яких не було місця для ділової дискусії, а йшлося лише про успіхи і досягнення, формувався імідж '"народного" керівника партії й держави.

У 1974 р. відбулися нерозголошувані зміни в проведенні аграрної політики. Державний земельний фонд почав приймати від селян земельні ділянки взамін за призначення пенсій та пожиттєвих виплат. Продаж землі приватним селянам було припинено, натомість вона передавалася держгоспам і кооперативам. У результаті дещо збільшився колективний сектор у сільському господарстві (з 17 % у 1971 р. до 21 % земельних угідь у 1975 p.), але переважну масу сільськогосподарської продукції на споживчий ринок надалі постачали індивідуальні селяни. Держава продовжувала політику пріоритетного фінансування колективних господарств. В умовах несприятливих кліматичних умов (неврожаїв 1974 і 1975 pp.) сільське господарство не змогло забезпечити споживчий ринок продовольчими товарами, насамперед зерном та м'ясом, а уряд змушений був імпортувати продовольства. Труднощі з продуктами харчування відбилися на споживчому ринку: знову з'явилися черги і "дефіцити".

Прагнучи продемонструвати вірність курсу реформ і, разом з тим, зміцнити вплив на середню керівну ланку, група Е. Ґерека в 1973 р. розпочала адміністративну реформу,яка здійснювалась упродовж трьох років. Спочатку громади були об'єднані в більші територіальні об'єднання - ґміни, до яких було перенесено всі головні адміністративні органи. Згодом, у червні 1975 р., сейм ухвалив закон, за яким скасовувалася така територіально-адміністративна одиниця, як повіт, а замість 17 воєводств створено 49. Пропаганда стверджувала, що новий адміністративний устрій сприятиме господарському та культурному піднесенню сільських районів, зменшить адміністративний апарат і бюрократичні перешкоди для населення. Насправді наслідком реформи було зростання кількості адміністративних посад, заміни неугідних правлячій групі осіб на воєводському рівні. Тільки незначною мірою реформа вплинула на піднесення невеликих міст і містечок; здебільшого нові воєводства були дрібними й слабкими. Водночас реформа сприяла централізації влади: вищим органам було простіше диригувати меншими осередками, розставляючи слухняні кадри.

Поряд з поліпшенням економічної ситуації і збільшенням споживання в першій половині 70-х років поліпшилися настрої більшості поляків, відродилися надії на можливість гідного життя за соціалізму. Цьому сприяла нова політика ПОРП щодо католицького костелу. Відбулися зустрічі державних керівників з церковними ієрархами, було дозволено будувати нові костели. У червні 1972 р. папа Павло VI видав спеціальну буллу, яка затвердила польську церковну організацію на Західних землях, поклавши край тривалим суперечкам щодо прав костельної ієрархії на них. У 1974 р. було налагоджено контакти з Ватіканом і створено постійне представництво Польщі в папській державі. Польські лідери значно розширили контакти із західними країнами, не забуваючи про зверхність СРСР.

Стабілізація в керівних ешелонах і суспільстві привели групу Е. Ґерека до переконання про досягнення бажаного підпорядкування населення владі. Польський лідер взяв участь у Міжнародній конференції з безпеки і співробітництва в Європі в серпні 1975 р. в Гельсінках, де разом з главами 35 держав підписав Заключний Акт, який стверджував незмінність післявоєнних кордонів в Європі, незалежність і самостійність європейських країн та їх прагнення до рівноправного співробітництва в інтересах збереження миру і відвернення загрози війни. Т.зв. "третій кошик" конференції торкався гуманітарних питань і закликав уряди всіх країн дотримуватися засад "Декларації прав людини",