Hal – ki – ( ia ) – as «пасмо волося», де hal – kiтотожнє лувійському: «хохол», «хол – хол», «холка». Друга частина слова – (ia) – as означає - «в”яз ане, з в”яз ане». Загалом отримуємо значення: «в”язане (зв”язане) пасмо волося», «плетена коса». har – sa – a ( r – r ) a «голови круглі, тобто, стрижені», де har - «голова», а sa – a (r – r) - «коло» (шар). is – hi – ia – an – da «воїнів», якому відповідає слово - anda (anta); is – hi – ia – потребує більш уважного аналізу.
Таким чином, отримуємо повне розуміння тексту: «в ” язане (зв”язане) пасмо волося на стрижених головах воїнів». Мова йде про оселедець «антів» - воїнів народу «хатто-шумерів». Етимологія слова «гарбуз» теж пов’язана з словом har «голова». Мовознавець І.Р. Вихованець зазначає: «Назву цієї рослини запозичено з тюркських мов, порівняйте харбуз, карбуз у половецькій мові, кьарпуз у кримсько-татарській мові і karpuz у турецькій. А ці тюркські слова походять від перського слова хаrbuza «диня» (у буквальному перекладі «ослячий огірок»).» (І.Р.Вихованець «Таїна слова», К.,1990, с.44). Ми вважаємо, що це слово має шумерське коріння і має визначення «кругла голова», де har «голова» + рuz «пузата», яке є синонімом шумерського слова szar «куля». Таким чином, отримуємо значення «пузата голова», «кругла голова». Сучасне українське слово “ голова “ свідчить, що вона – “ гола “, “ поголена “, де “ голити “ означало “ брити “. Науковці зазначають: «Как выглядели шумеры? На рисунках, найденных на глиняных табличках, мы видим бритоголовых людей. Не было у них ни усов, ни бород. Лицо и голова шумера были груглой формы. Глаза большие и большой прямой нос.» (К.Матвеев,А.Сазонов “ Земля Древнего Двуречья ”, М., 1986, с.39.) На такій бритій голові наші пращури (виключно, тільки воїни) залишали пасмо волося – “ оселедець “, який переплітався, подібно тому, як плетуть жінки косу. Про це свідчить зображення бербера – “ анта “ з Тунісу («Африка – энциклопедический справочник» М.,1987,с.480) та; воїна – “ анта “ з острова Кріт («История Древнего Востока» М.,1988, с.179, рис.52г.)., Таке саме зображення, з Кріту, доносить до нас статуетка «Гра з биком» (Паола Утевська «Невмирущі знаки», Київ, 1981, с.152). Оселедець бачимо на стрижених головах воїна – «анта», правителя давнього Єгипту, а пізніше, єгипетського Бога - Гора, Бога Хонсю.. (“ Египет: Боги и герои “ Тверь, 1995, с. 16, с. 36 – 37, с. 57.; Д. Брестед, Б. Турав «История Древнего Египта» Минск, 2003, с.337; «Мифы народов мира», М., 1992, Т.2, с.595). Скульптурні, та настінні зображення, показують Гора з оголенною головою та з оселедцем, заплетеним у косицю. Ця зачіска не характерна для єгиптян, вона тюркського походження. Носієм такої особливої зачіски, у ті далекі часи, могли бути лише шумери. Оселедець на голові Гора свідчить, що він, і його батько – Осиріс, були представниками хатто- шумерської цивілізації, тобто – “атлантів”. Так, як Осиріса та Гора шанували по всьому Єгипту, то пізніше деякі династії фараонів, наслідуючи приклад атлантів, мали на голові оселедця. У науковій літературі його називають «локон молодости». Вступаючи на престол, майбутній фараон позбувався цього оселедця. Автор вважає, що це робилось на вимогу єгипетських жреців, і може свідчити, що правителями корінного населення давнього Єгипту, певний час, були представники не місцевого етносу, а іншої етнічної групи – хатто -шумери. В науковій літературі знаходимо повідомлення про теорію англійського вченого С.Гєдда: «Он показал, что в первые века 3 тысячелетия
|
