Мистецтво управління

Використання різних підходів до вивчення управлінської діяльності має й інший аспект. Державне управління здійснюється у складному середовищі політичних, економічних та соціальних сил. Досліджуючи ці

фактори, необхідно вивчити культуру суспільства, під якою розуміється цілісне сприйняття буття, певні неписані закони, оцінки й прийняті правила, за допомогою яких люди оцінюють поведінку один одного в суспільстві, а також засвоєння нових явищ та реалій життя.

Ці традиції створюють ситуаційне поле для здійснення управлінських дій, розробки курсу, на підставі якого приймаються рішення, виробляються форми їх впровадження у життя. Державне управління, зазнаючи впливу з боку культурних цінностей, часто впливає на ці традиції. Взаємодіючи з культурою суспільства, воно грунтується на загальних цінностях, які беруть свій початок із культурних та бюрократичних джерел.

Серед головних чинників культури, які впливають на державне управління, можна відзначити довіру до державних інституцій та довіру до особи. Рівень інституційної та міжособистісної довіри в культурі часто віддзеркалює рівень пасивної чи індивідуальної поведінки, яка заохочується суспільством. При пасивній поведінці зміцнюється авторитет державної влади в керуванні всіма аспектами людської діяльності та взаємовідносин. Індивід при цьому може відчути лише безпорадність, вважаючи нормою таке становище.

Навпаки, коли культура стимулює індивідуальну поведінку і ставить права особи вище від прав держави, то роль державного управління може бути обмеженішою і повинна відповідати соціальним, політичним та економічним змінам, що відбуваються. При такій ситуації державна влада може постійно зменшуватися пропорційно утвердженню прав і привілеїв індивідів. При високій політичній довірі до інституцій, які ухвалюють рішення (президент, парламент, уряд) та високому рівні міжособистісної довіри, існує низька потреба адміністративної влади. За протилежної ситуації - потреба у ній різко зростає.

Різноманітність підходів до вивчення державного управління зумовлена "двоїстим" характером цього явища. Управління, оскільки воно грунтується на законах суспільного розвитку - це наука. Отже, вимагає відповідного ставлення, тобто обов'язкового розуміння об'єктивної логіки її законів. Разом з тим - це мистецтво, яке Демокріт характеризував як найвище із мистецтв. Він рекомендував докладно вивчити мистецтво управління і допускати до керівництва лише тих, хто знає справу, має відповідні знання, якості.

Таким чином, до складу науки державного управління входять дві взаємопов'язані частини: теорія управління і мистецтво управління. Теорія управління орієнтована в основному на відображення раціонального боку реальних систем управління, їх загальних закономірностей і моделей. Мистецтво управління у кожному конкретному випадку наповнює ці раціональні знання життям, практикою, що можна пояснити багаточисленністю певних ситуацій та існуванням у них неформальних

елементів, які важко піддаються виявленню- і опису. Але узагальнення матеріалу, який відображає мистецтво управління, приводить до формування принципів, рекомендацій, які є частиною системи знань про управління.

У сорокових роках Леонард Байт у своєму підручнику "Вступ до вивчення державного управління" дав таке визначення: "Мистецтво управління - це керівництво, координування й контроль, які здійснюються над багатьма людьми для досягнення певної мети. Це мистецтво пронизує всі рівні організації, зв'язуючи між собою багато професій, ремесел та спеціальностей..."⁴⁴

Мистецтво управління, здатність творчо підходити до постановки і реалізації цілей тією чи іншою системою набувається на основі особистого життєвого досвіду чи шляхом спеціального навчання керівників. Однак однією з найважливіших умов досягнення високого управлінського мистецтва є оволодіння теорією державного управління.

У цьому курсі вивчаються, головним чином, основні теорії і методології державного управління. За цільовими засадами і особливостями управлінської науки, у складі її загальної теорії розрізняють такі частини: методологічні основи управління; вчення про функції, методи управління; організаційні форми та структури управління, їх взаємодії; формування і розвиток процесу управління; організація роботи апарату державного управління; якості та ефективності управління, що дають можливість виявити та дослідити специфічні закономірності формування і розвитку систем управління, які реалізуються на практиці.

Таким чином, до методологічних основ теорії державного управління відноситься визначення суті науки управління, її предмету, методів, теоретичних досліджень, особливостей управлінських відносин, формування об'єкта і суб'єкта управління, механізму їх взаємодії.

1.4.3. Структура курсу "Державне управління";

Зміст курсу "Державне управління", який узагальнює наукові знання і практичний досвід у галузі державного управління, складається з восьми основних розділів.

Перший розділ розглядає управління як соціальне явище, предмет і метод управлінської науки та принципи державного управління, які складають сукупність учень про теоретичні основи державного управління.

Другий розділ присвячений історичному розвитку державного управління в Україні, починаючи із зародження державності у Київській Русі, закінчуючи сучасним періодом.

У третьому розділі курсу розглядаються сутність і класифікація функцій державного управління, характеристика їх основних категорій.

⁴⁴ White Leonard Introduction to the Study of Public Administration. Third Edition, 1949. New York.-The

Четвертий розділ ознайомлює з системою методів державного управління, принципами класифікації методів та їх характеристикою.

П'ятий розділ з'ясовує співвідношення державного управління та виконавчої влади в умовах конституційного розподілу влади, хід адміністративної реформи в Україні.

Шостий розділ присвячений вивченню апарату державного управління, його правовому статусу, органам виконавчої влади, їх конституційній побудові та класифікації.

Сьомий розділ ознайомлює з інститутом державної служби, системою правових актів про державну службу та правовим статусом державних службовців, класифікацією посад державних службовців, проходженням державної служби, процесом підготовки, перепідготовки та підвищенням кваліфікації державних службовців.

У восьмому розділі розглядаються форми управлінської діяльності, акти і процедури управління, їх класифікація, види і процедури юридичної відповідальності в державному управлінні.

Як бачимо, структура предмета державного управління відображає основні підрозділи теорії та практики управлінської діяльності як системи знань в її історичному розвитку. Наука про державне управління виробляє і тлумачить основні категорії управління, розробляє методичні та практичні засади управлінського процесу, вивчає закони і формує принципи державного управління, розглядає історичні етапи розвитку світової та національної управлінської теорії. Важливе значення в державному управлінні має правильна його організація, чіткий розподіл функцій управління між структурами апарату управління та виконавцями. Тому вчення про функції, методи державного управління, закономірності побудови організаційних форм, систему органів виконавчої влади, етапи розвитку апарату державного управління та їх особливості, входять у зміст цього курсу.

Державне управління як цілеспрямована діяльність здійснюється шляхом використання певних прийомів соціального та психологічного впливу, тому вчення про методи державного управління займає одне з головних місць в управлінській науці. Значний розвиток отримала теорія прийняття управлінських рішень. Збір і обробка інформації, підготовка і прийняття рішень, організація контролю за їх виконанням є формою вияву управління. Рішення оптимізуються в процесі підготовки і прийняття за допомогою спеціально розроблених методів моделювання. Крім того, управлінська наука розробляє технологію державного управління, яка впорядковує правила поведінки державних службовців, їх взаємовідносини між собою і зовнішніми чинниками.

Курс "Державне управління" узагальнює і систематизує знання, вироблені адміністративно-управлінською наукою з метою впровадження їх у процес управлінської праці. Його вивчення сприяє процесу

формування фахівця для ефективного виконання ним управлінських функцій. Розглядаючи місце курсу "Державне управління" в системі підготовки спеціалістів вищої школи, необхідно відзначити, що він пов'язаний з багатьма дисциплінами учбового плану, які, однак, лише торкаються окремих управлінських проблем. А систему державного управління в цілому вивчає лише адміністративно-управлінська наука.

Оволодіння "Державним управлінням" сприяє виявленню отриманих із інших дисциплін знань, необхідних для державного управління, а також озброює знаннями методів і прийомів виконання управлінської праці. Крім того, вивчення курсу дає фахівцям знання і зі специфічних проблем державного управління, які не вивчаються іншими дисциплінами.

Потрібно мати на увазі, що курс "Державне управління" не може відповісти на всі питання, що виникають у процесі управлінської діяльності та запропонувати готові "рецепти", а також охопити весь спектр питань, що входять до змісту управлінської науки. Таке завдання є непосильним для однієї книги. Головне завдання курсу - зосередити увагу на ключових темах, навчити загальному підходу до вирішення проблем державного управління. Питання, що виникають у ході управлінської діяльності можна вирішити на основі загальних правил та прийомів з урахуванням конкретних умов, місця, часу і специфіки об"єктів державного управління.

1.4.4. Категорії державного управління

Як і кожна наука, державне управління оперує певним набором категорій - фундаментальних понять, що відображають найбільш суттєві, закономірні управлінські зв'язки та відносини. Побудова системи категорій державного управління, як і суто наукова інтерпретація їх змісту, на сьогоднішній день перебуває в початковому стані. Перед тим, як назвати основні категорії державного управління, зробимо декілька загальних застережень:

- категорії державного управління мають об'єктивний характер, їх зміст відображає суспільні відносини в соціальному управлінні, що існують незалежно від волі та свідомості суб'єктів управління;

- вони мають історичний характер, бо розроблялися протягом усієї історії розвитку управлінської думки і, безумовно, їхній зміст збагачується новими надбаннями цивілізації;

- кожен новий період розвитку державності збагачує категоріальний каркас державного управління відповідними надбаннями;

- система категорій державного управління відображає основні проблеми його дослідження, структуру його предмета.

Категорії, якими оперує державне управління, в узагальненому вигляді представлено схемою (див. рис.1.2).