Методичні рекомендації щодо вивчення теми. Мета теми полягає в тому, щоб з'ясувати становище туризму у ХХ ст

Мета теми полягає в тому, щоб з'ясувати становище туризму у ХХ ст. Для усвідомлення цього необхідно розібратися в таких питаннях:

1. Соціально-економічні чинники розвитку туризму у світі в XX ст.

2. Особливості світової туристичної індустрії та основні види туризму в світі в XX ст.

3. Створення та діяльність міжнародних туристичних організацій у XX ст.

Даючи відповідь на перше питання теми, радимо почати з того, що ХХ ст. в західноєвропейських країнах було періодом активного розвитку туристичних фірм, масового будівництва готелів, мотелів, різного роду розважальних закладів. Європейський туризм у період після другої світової війни мав орієнтацію переважно на прийом американських туристів і був джерелом доларових надходжень для країни, що приймає.

Найважливіші чинники розвитку туризму другої половини XX ст.:

- зростання суспільного добробуту і прибутків населення, що в повоєнні роки істотно вплинуло на структуру споживчих витрат;

- скорочення робочого часу і ріст вільного часу;

- стрімкий розвиток науково-технічного прогресу. Успіхи в розвитку автомобільного транспорту, авіабудування, засобів комунікації, інформаційних технологій спричинили до автомобільного буму, стрімкого збільшення кількості авто, внаслідок зниження їх ціни та безпеки, дали поштовх до вдосконалення повітряного сполучення і зменшення цін на авіаквитки, до підвищення безпеки морських перевезень;

- урбанізація. Не знаходячи задоволення в роботі, людина другої половини XX ст. мала дедалі менше можливостей для повноцінного оздоровлюючого відпочинку вдома;

- трансформація суспільної свідомості.

Розглядаючи друге питання, варто зазначити основні тенденції розвитку туризму в XX ст.:

- орієнтація на задоволення потреб окремої особистості через посередництво туризму, спеціалізація та індивідуалізація попиту в туризмі;

- розширення географії туристичних подорожей;

- інтенсифікація відпочинку (активний відпочинок, самореалізація особистості під час туристичної подорожі);

- розщеплення основної відпустки;

- екологізація мислення, як у споживачів, так і виробників туристичних послуг;

- експансія виїзного туризму;

- глобалізація міжнародного туризму.

У ХХ ст. основними видами туризму були: авіатуризм, круїзи, автотуризм, гірський, лікувальний, освітній, екзотичний, зелений.

Аналізуючи третє питання, радимо звернути особливу увагу на другу половину ХХ ст., адже саме тоді утворилося близько 200 міжнародних туристичних організацій.

У 1946 р. було створено ЮНЕСКО як міждержавну організацію, що займалась питаннями освіти, науки і культури. Саме силами ЮНЕСКО в 1950-і роки була розроблена програма розвитку туризму ЕКОСОС, спрямована на перетворення туризму на галузь економіки, яка розвивається найбільш швидко.

У 1951 р. у Монако була створена Міжнародна академія з туризму. Своєю головною метою академія обрала визначення і вивчення понятійного апарату туризму і переклад його на інші мови світу. Перше французьке видання туристичного словника було здійснено силами Академії у 1953 р., пізніше вийшли аналогічні видання англійською, німецькою, іспанською та італійською мовами.

У 1954 р. з метою популяризації туризму була створена Міжнародна федерація журналістів і письменників з питань туризму, її засновниками були представники 20 країн.

В 1963 р. в Римі відбулась перша Всесвітня конференція з проблем туризму, на якій були представлені 87 держав. Основна робота на конференції була проведена в комітеті з питань формальностей і в комітеті з розвитку туризму.

В 1975 р. створено Всесвітню туристичну організацію (ВТО), до складу якої на початку XXI ст. входило більше 120 держав. Генеральна асамблея ООН визнала за ВТО статус міжнародної організації, яка координує розвиток міжнародного туризму. Штаб-квартира ВТО знаходилася в Мадриді. Статут ВТО було прийнято 27 вересня 1975 р., а з 1980 року ця дата відзначається як Всесвітній день туризму.

У 1994 р. в м. Осака (Японія) відбулася Всесвітня конференція міністрів з туризму, яка прийняла Декларацію туризму, а в 1996 р. на о. Балі в Декларації з питань туризму були намічені подальші шляхи реалізації програми ВТО і ЮНЕСКО в галузі туризму.

У жовтні 1999 р. Генеральна асамблея ВТО прийняла «Глобальний етичний кодекс туризму». Проаналізуйте його.

Таким чином, міжнародні туристичні організації відрізняються за статусом, цілями, задачами та формами організації. Але всі вони спрямовують свою діяльність на підтримку інтересів туристичних компаній, на формування певної політики у відносинах з урядовими туристичними організаціями, готельними, транспортними, страховими та іншими компаніями та об'єднаннями; попереджують і вирішують конфлікти в туристичній діяльності; сприяють розвитку міжнародного туризму та залученню до нього населення різних країн.