Менеджмент

У середині обраного цільового сегмента товар потрібно позиціонувати. Позиціонування визначає характер сприйняття това­ру/фірми споживачами певного сегмента. Позиціонування є роз­робкою та створенням іміджу товару таким чином, щоб він посів у свідомості покупця гідне місце, яке відрізняє його від товарів-конкурентів.

Найпоширеніший у світовій практиці є такі типи позиціонування марки:

- позиціонування, яке ґрунтується на якості товару;

- позиціонування, яке ґрунтується на перевагах або на розв'язанні проблеми;

- позиціонування, яке ґрунтується на особливому спо­собі використання;

- позиціонування, орієнтоване на певну катего­рію споживачів;

- позиціонування по відношенню до конкуруючої марки;

- позиціонування, яке ґрунтується на бойкоті певної категорії товарів.

Позиціонування встановлює прямий зв'язок між стратегією цільового ринку та маркетинговими програмами і розробляється таким чином, щоб ефективно впливати саме на споживачів цільо­вого сегмента. Роль маркетингових програм при цьому полягає у сприянні таким комунікаціям.

Етапами позиціонування / репозиціонування товарів, торговель­них марок є:

1) визначення сегментів ринку, вибір цільового сегме­нта (сегментів);

2) вивчення очікувань та споживачевих переваг у сегменті;

3) розробка продукту / торговельної марки, що задоволь­нятиме саме ці потреби та очікування;

4) оцінка позиціонування та іміджу конкуруючих продуктів / марок в обраному сегменті;

5) ви­бір / створення іміджу, який відрізнятиме продукт / марку компа­нії від інших;

6) налагодження комунікацій з цільовими споживача­ми та розвиток інших сегментів маркетинг-мікс.

Доступність сегмента (як умова ефективної сегментації) — мож­ливість здійснення маркетингового впливу на сегмент, яка вимагає на­явності відповідних каналів розподілу продукції та можливості органі­зації ефективного процесу маркетингової комунікації.

Макросегмент світового ринку — сукупність країн з однаковими характеристиками згідно з критеріями сегментації.

Мікросегмент у міжнародному маркетингу — група споживачів (особливостей, фірм, організацій тощо) на зарубіжному ринку, які де­монструють однакову споживачеву поведінку по відношенню до пев­них товарів /послуг.

 

Менеджмент

Тестовые задания к экзамену

I Вариант

1. Управление – это:

a. целенаправленная деятельность людей, по реализации определенных видов деятельности;

b. функция системы (биологических, социальных, организационных и пр.), осуществляемая путем выработки и реализации управляющих воздействий и нацеленная на сохранение и развитие целостности, структуры и режимов функционирования системы;

c. должностная обязанность руководства.

2. Менеджеры – это:

a. все работники предпринимательской организации;

b. руководители различного уровня, наделенные полномочиями принимать решения в сфере своей компетенции;

c. низовое звено управленческих работников.

3. Социально-психологические функции – это:

a. виды управленческой деятельности, связанные с выявлением и улаживанием конфликтных ситуаций;

b. делегирование и мотивация, позволяющие определить круг задач для каждого работника и стимулировать качественное их выполнение;

c. все виды управленческой деятельности, связанные с учетом личностных, индивидуальных качеств работников.

4. Методы менеджмента – это:

a. система правил и процедур решения задач менеджмента;

b. совокупность приемов и способов воздействия на управляемые объекты;

c. правила ведения бизнеса в организации.

5. Экономические методы менеджмента включают:

a. управление доходами персонала, в том числе заработной платой и премированием;

b. экономические рычаги воздействия как на отдельных работников, так и на подразделения, включая управление доходами, хозрасчет, самофинансирование, ценообразование и пр.;

c. оплата труда по доступным результатам.

 

6. Суть делегирования состоит:

a. в установление приоритетов;

b. передаче властных полномочий вниз и принятии их менеджером низшего звена в передаче ответственности на более низкий уровень управления;

c. в доверии к своим подчиненным

d. поручении подчиненному принять какое-либо решение.

7. Одна из важнейших функций корпоративной культуры – это:

a. укрепление дисциплины

b. формирование благоприятного психологического климата в организации

c. поддержание социальной стабильности в организации

d. правильное распределение вознаграждений

e. создание благоприятного имиджа компании

8. К какому периоду в развитии менеджмента принадлежит «школа научного управления»:

a. Древнему периоду;

b. Индустриальному;

c. периоду систематизации;

d. информационному (школа науки управления).

9. Какой тип руководителя по системе ГРИД чаще всего использует такие приемы преодоления конфликтов, как:

- тщательное соблюдение принятого в организации порядка, уважение традиций, свода неписанных законов;

- выработка и соблюдение правил;

- уклонение от активной жизненной позиции, использование компромиссов;

- избегание общения с конфликтующим работником.

a. 1.9.

b. 1.1.

c. 9.1.

d. 9.9.

e. 5.5.

10. К содержательным теориям мотивации работников относятся:

a. теория ожидания;

b. модель Портера-Лоулера;

c. теория справедливости;

d. теория А.Масслоу.

Менеджмент