Віддалені психічні розлади

При псих1чних розладах, віддалених у часі від екстремальної ситуації, яка ix викликала, найчастіше спостерігаються:

— нав'язливі пригадування найбільш неприємних епізодів, які супроводжувались почуттями пригніченості, страху, соматичними розладами;

— стан відчуження, почуття провини, втрата звичайних інтересів;

— нічні кошмари пов'язані з подією;

— підвищена збудливість, дратавливість, яка могла привести до емоційного вибуху.

Узагальнення даних багатьох досліджень дало підстави для висновку щодо наявності спільних симптомів при різних за походженням психічних травмах. Оск1льки ці симптоми не відповідали жодній нозологічній формі., М. Горовій запропонував згрупувати ix в синдром під назвою «посттравматичний стрес» (PTSD), який можна визначити, як «нормальну реакцію на ненормальну ситуацію».

У випадках, коли в людини немає можливост1 розрядити внутрішнє напруження, і її тіло i ncnxiкa знаходять cnoci6 якось пристосуватися до цієї напруги. Саме в цьому i полягає механізм посттравматичного стресу. Його симптоми - які в комплексі виглядають як психічне відхилення — насправді., не що iнше, як глибоко укорінені способи поведінки, пов'язані з екстремальними подіями в минулому. При PTSD спостерігаються наступні клінічні симптоми:

1. Невмотивована пильність. Людина пильно стежить за yciм, що відбувається навколо, немов їй постійно загрожує небезпека.

2. Вибухова реакція. При найменшій несподіванці людина робить стрімкі рухи (кидається на землю при звуці низько пролітаючого літака, різко обертається i приймає бойову позу, коли хтось наближається до неї з-за спини).

3. Притупленість емоцій. Часткова або повна втрата здатності до емоційних проявів. Людині важко встановлювати близькі i дружні стосунки з оточуючими, їй недоступні радість, любов, творчий підйом, грайливість i спонтанність. Багато хто скаржиться, що з часу травматичних подій їм стало набагато складніше відчувати емоції.

4. Агресивн1сть. Прагнення вирішувати проблеми за допомогою грубої сили. Хоча, як правило, це стосується фізичного силового впливу, але зустрічаеться також психічна, емоційна i вербальна агресивність. Просто кажучи, людина схильна застосовувати силовий тиск на оточуючих завжди, коли хоче домогтися свого, навіть, якщо щось не є життєво важливою.

5. Порушення пам'яті i концентрації уваги. Важко сконцентрувати свою увагу, коли потрібно зосередитися, щось згадати. Такі труднощі виникають при визначених обставинах. У певні моменти концентрація може бути чудова, але, при появі найменшого стресового фактору, людина вже не в силах зосередитись.

6. Депресія. У стані посттравматичного стресу депресія досягає самих темних i безпросвітних глибин людського розпачу, коли здається, що все безглуздо i даремно. Це відчуття депресії супроводжується нервовим виснаженням, апатією i негативним ставленням до життя.

7. Підвищена тривожність. Виявляється на фізюлогічному piвні (ломота в спині, спазми шлунку, болі голови), у психічній сфері (постійне занепокоєння i заклопотаність, «параноїдальні» явища — наприклад, необгрунтований страх переслідування), в емоційних переживаннях (постійне почуття страху, непевність у co6i, комплекс провини).

8. Приступи люті. Не припливи помірного гніву, а саме вибухи люті, за силою подібні до виверження вулкану. Такі приступи частіше виникають під дією наркотичних речовин, особливо алкоголю. Однак бувають i під час відсутності алкоголю чи наркотиків, так що було б невірно вважати сп'яніння головною причиною цих явищ.

9. Зловживання наркотичними i лікарськими речовинами. Роблячи спробу знизити інтенсивність посттравматичних симптом1в, багато людей вживають марихуану, алкоголь та інші наркотичні речовини.

10. Раптові спогади. Мабуть, це найбільш важливий симптом, що дає право говорити про присутність посттравматичного стресу. У пам'яті людини раптово спливають моторошні, потворні сцени, пов'язані з подією, що травмує. Ці спогади можуть виникати як у cні, так i під час спостереження за подібною ситуацією. Вони можуть з'являтися в тих випадках, коли навколишня ситуація нагадує травмуючу подію: запах, видовище, звук, що немов би прийшли з того часу. Яскраві образи минулого звалюються на психіку i викликають сильний стрес. Головна їхня відмінність вод звичайних спогадів полягає в тому, що посттравматичні «раптові спогади» супроводжуються сильними відчуттями тривоги i страху. Раптові спогади можуть приходити під час сну, викликаючи нічні кошмари. Такі сни бувають, як правило, двох типів: перші, з точністю відеозапису, передають подію, що травмує, так, як вона закарбувалася в пам'ят1 людини; у снах другого типу обстановка i персонажі можуть бути зовсім іншими, лише деякі елементи (обличчя, ситуація, в1дчуття) подібні до тих, що мали місце в подіях, яка травмувала. Людина яка прокидається від такого сновидіння розбитою, вся у холодному noті, ii м'язи напружені.

11. Галюциногенні переживання. Це особливий різновид спогадів про травмуючі події. При галюциногенному переживанні пам'ять про події виступає настільки яскраво, що спогади здаються більш реальними, ніж тenepiшні події, які, ніби, відходять на другий план. У такому стані людина поводиться так, немов знову переживав минулі травмуючі події; вона діє, думає i почуває себе так само, як у той момент, коли їй довелося рятувати своє життя. Галлюциногенні переживання властиві не всім — це лише різновид раптових спогадів, для яких характерна особлива яскравість i болючість. Вони частіше виникають під впливом наркотичних речовин, зокрема алкоголю, однак галлюциногенні переживання можуть з'являтися в людини i у тверезому стані, а також у того, хто ніколи не вживає наркотичних речовин.

12. Розлади сну (труднощі iз засинанням i переривчастий сон). Коли людину відвідують нічні кошмари, е підстави вважати, що вона сама мимоволі чинить onip засинанню. Саме в цьому причина ii безсоння: людина бояться заснути i знову побачити травмуючу подію. Регулярне недосипання, що приводить до нервового виснаження, доповнює картину симптомів посттравматичного стресу. Безсоння також буває викликане високим рівнем тривожності, нездатністю розслабитися.

13. Схильність до суїцидальної поведінки. Людина постійно думає про суїцид або планує будь-які дії так, що в кінцевому результаті вони повинні привести її до смерті. Коли життя уявляється більш лякаючим i страшнішим, ніж смерть, думка покінчити з yciмa стражданнями може здатись дуже привабливою. Доходячи до тієї грані розпачу, де не видно жодних cnoco6iв поправити своє становище, людина починає міркувати про самогубство.

14. Почуття провини того, хто вцілів. Воно часто властиве тим жертвам катастроф, які з часу травмуючих подій страждають емоційною глухотою (нездатністю переживати радість, любов, гнів тощо). Багато з них готові на все, аби уникнути спогадів про трагедію, про загибель близьких. Масивне почуття провини у таких людей інодіпровокує напади так званої «зневажливої» поведінки по відношенню до себе.

Епідеміологічна оцінка поширеності PTSD, що грунтується на результатах численних масових психіатричних обстежень жертв екстремальних ситуацій (катастроф, війн тощо), свідчить, що ним може охоплюватись від 15 до 40 % потерпілих залежно від рівня їх соціальної захищеності. Негативні змни у стані здоров'я після екстремальної події можуть спостерігатися протягом десятків рoків проявлятися у зростанні смертності з різних причин, збільшенні кількості онкозахворювань, захворювань печінки, нирок, а також зростанні кількості психічних захворювань удвічі.

 

7. Динаміка психологічних реакцій при катастрофах.

Існують певні особливості переживання втрати, під якою розуміється втрата будинків, майна тощо, в результаті надзвичайних ситуацій, катастроф.

В динаміці стану осіб, що зазнали впливу стихійного лиха, можна виділити чотири послідовні фази, або стадії:

1. «Гострий емоційний шок». Розвивається слідом за станом заціпеніння і триває від 3 до 5 годин; характеризується загальним психічним напруженням, граничною мобілізацією психофізіологічних резервів, загостренням сприйняття і збільшенням швидкості розумових процесів, проявами надмірної сміливості (особливо при порятунку близьких).

2. «Психофізіологічна демобілізація». Тривалість до трьох діб, настання цієї стадії пов'язане з першими контактами з тими, хто отримав травми, і з тілами загиблих, з розумінням масштабів трагедії («стрес усвідомлення»). Характеризується найбільш істотним погіршенням самопочуття і психоемоційного стану з переживанням почуття розгубленості, панічних реакцій (нерідко – ірраціональної спрямованості), зниженням моральної поведінки.

3. «Стадія стабілізації, (разрешения)» - 3-12 діб після трагедії. За даними суб’єктивної оцінки, поступово стабілізується настрій і самопочуття. Однак за результатами спостережень в абсолютної більшості обстежених зберігаються знижений емоційний фон.

4. «Стадія відновлення», після 12 дня. Активізується міжособистісне спілкування, нормалізується емоційне забарвлення мови і мімічних реакцій.

В екстремальних ситуаціях потерпілі вільно чи мимоволі прагнуть до того, щоб полегшити свій стан.

Як правило, люди, які пережили надзвичайну ситуацію, витратили багато сил на боротьбу за життя і вже сам факт того, що вони залишилися живі, є для них величезним ресурсом для подальшого подолання ситуації і повернення до нормального життя.

 

8. Особливості посттравматичного стресу у дітей. Психосоматичні розлади у дітей та підлітків. Фактори, що сприяють виникненню психосоматичних розладів.

 

9. Групи симптомів травмуючи неврозів (Отто Феніхель)