Розвиток соціологічних досліджень аудиторії

Майже всі дослідження на перших порах були присвячені аудиторії окремих видань. Це зрозуміло, адже вони проводились силами редакційних колективів. Спочатку основним методом вивчення аудиторії було газетне опитування (публікація анкети на полосі) - найдоступнішим для редакції, з усіма його плюсами й мінусами [46.C.55]. До кінця 60-х років починає складатись практика проведення інтерв'ю по представницький виборці, що пропорційно відображає склад населення чи аудиторії [46.C.56].

Найширший арсенал методів вивчення аудиторії, на той час, був використаний у редакції газети "Едазі" (Естонія). Ці дослідження були продовженні соціологічною лабораторією Тартського Державного університету. Тут були використані методи газетного анкетування, інтерв'ю за місцем роботи й проживання, телефонні інтерв'ю, польові та лабораторні експерименти, щоденники читачів, формалізований аналіз редакційної пошти. Предметом вивчення стали: традиції й звички читання газети; загальні інтереси, установки, запити читачів, відношення до різних форм подачі матеріалів, до авторів; структура вільного часу читацької аудиторії; місце читача у мікро середовищі; соціально-політична активність читачів. Проводились групові дискусії з актуальних проблем для читачів; вивчалась реакція на окремі виступи у газеті, яка проявляється у вчинках читачів та інші сторони поведінки та свідомості аудиторії.

З початком 70-х років з'являються комплексні дослідження аудиторії у різних системах соціальної інформації [46.C.57]. Витоки такого підходу можна виявити ще й у вивченні бюджетів часу населення, у тому числі вільного часу. Складається традиція вивчення специфічних видів аудиторії. Було розпочато вивчення міської й сільської аудиторії, молодіжної й дитячої, робочої аудиторії.

З плином часу методи й форми дослідження аудиторії все більш розширювались й удосконалювались. Почали використовувати такий метод як контент-аналіз. Цей аналіз тексту дозволяє нам судити про поведінку, інтереси, вимоги аудиторії, її погляди на ту чи іншу проблему. Розвиток формалізованих методів аналізу масової інформації, організація комплексних досліджень ЗМІ дозволяють проводити пряме накладання характеристик аудиторії на характеристики текстів. Також є необхідною розробка методики формалізованого аналізу ситуації, в рамках якої вивчається аудиторія.

Вибір аудиторією джерел інформації

Вибір того чи іншого засобу інформації у системі ЗМІ чи окремих джерел у рамках цих засобів відбувається під впливом багатьох факторів. Кількість вільного часу, дохід на одну людину в сім'ї, розмір житлової площі - лише декілька з тих факторів, що визначають інтегрованість людей в аудиторію окремих каналів і джерел масової інформації. Серйозну роль тут відіграють, власне, і комунікативні фактори.

Склад аудиторії (неаудиторії) формується під впливом багатьох факторів, які можна би було об'єднати під загальним поняттям доступність. Доступність інформації включає в себе багато аспектів: фізіологічний, фізико-технічний, фінансовий, семіотичний [45.C.59]. Семіотичні фактори особливо позначаються при формуванні "неаудиторії" газет. У складі неаудиторії, зазвичай, опиняються люди, які погано бачать і чують, не володіють навичками швидкого читання, не мають достатньо засобів для придбання радіо- і телеприймачів.

Такий комунікаційний фактор, як особливості сприйняття інформації з даного джерела, і соціально-побутові фактори обумовлюють регулярність, розмір затрат часу і навіть вибір передач телебачення чи радіо [49.C.3]. При оцінці вибору аудиторією конкретних джерел інформації слід враховувати, що це вибір із можливого.

Дослідниками помічено, що якщо люди читають п'ять газет і більше, то вони починають швидко проглядати матеріали, не відкладаючи їх [47.C.68]. Тут активно діють семіотичні фактори. Найбільшу кількість газет, як правило, читають люди з досить високим рівнем освіти. Вони взагалі читають швидше, краще розуміють газетну мову, швидше схоплюють зміст.

Для виявлення зазначених вище факторів велике значення мало проведення комплексних досліджень, що вивчали аудиторію всієї системи джерел масової інформації і, при цьому, керувались не складом реальної аудиторії, а участю (не участю) усього населення в аудиторії.

Якщо спиратись лише на дані про склад реальної аудиторії, то можна, наприклад, упустити з виду, що майже всі реципієнти з найвищім рівнем освіти входять до реальної аудиторії, але у силу своєї мало чисельності серед населення складають в аудиторії досить малий відсоток (близько 4%) [48.C.25].

Ставлячи для себе питання про те, чому люди взагалі звертаються до масової інформації, обирають те, а не інше джерело, матеріал, яке особисте значення має для кожного з них звернення до масової інформації, дослідник будує пояснюючу гіпотезу, модель даного явища й факторів, що його обумовлюють, і для перевірки гіпотез звертається до самих читачів, слухачів чи глядачів. Зауважимо, що людині взагалі властиво пояснювати свою поведінку, навіть якщо вона ірраціональна. Ця закономірність з особливою силою, здавалось би, повинна проявитись при поясненні вибору інформації та її джерел. Але це не зовсім так. Такий вибір часто здійснюється на безсвідомому рівні, стає автоматичним, регуляція такого вибору включає також усвідомлені й неусвідомлені, емоційні й раціональні моменти. Уже тільки ця обставина може привести до отримання неправильної інформації від суб'єкта вибору інформації.