Інформаційні ресурсиhttp://beztemy.usu.ru dialogs.org.ua www.politcom.ru http://politics.in.ua journal.prognosis.ru http://polit.ru http://intelros.ru Питання до іспиту 1. Політичне життя як змінюваний об’єкт пізнання. 2. Стан і елементи політичної науки. Політичні субдисципліни. 3. Зміст сумативного підходу в визначенні предметного поля політичної науки та чинники його обмеженості. 4. Бінарний підхід до визначення предмета ЗТП. 5. Концентричний підхід до визначення предмета ЗТП. 6. Структурный підхід до визначення предмета ЗТП. 7. Проблема законів ЗТП. 8. Парадигмальний підхід до політики. 9. Політика як діяльність держави. 10. Політика як взаємовідносини між державою та громадянським суспільством. 11. Соціальне бачення політики. 12. Особливості сучасного (комунікативного) потрактування політики. 13. Постсучасна концептуалізація політики. 14. Еволюція ідей політики та розвиток політичних реалій. 15. Класифікація інтерпретацій влади. 16. Політогенез (стейтогенез) як становлення владної асиметрії. 17. Багатовимірна модель владного спілкування (політологічний ромб) і елементи її структури. 18. Системотворча роль політичних норм і цінностей у фіксації легітимного порядку влади. 19. Мораль і політика: спільне та специфічне. 20. Відтворення у політиці традиційної та сучасної моралі. 21. Основні підходи до оцінки взаємовідносин моралі та політики. 22. Моралізаторство в оцінці взаємин між мораллю та політикою. 23. Автономізм у оцінці взаємовідносин між мораллю та політикою. 24. Компромісний підхід до оцінки взаємовідносин моралі та політики та шляхи їх узгодження. 25. Політика і мораль в умовах постсучасності. 26. Політичний простір і його характеристики. 27. Концепція політичного поля П.Бурдьє. 28. Політичний час, особливості його співвідношення з вимірами політичного простору. 29. Образи простору та часу в суспільно-політичній думці. 30. Статичне і динамічне в політичній теорії та практиці. 31. Суб’єктивоване бачення політики і рекфлексивне орієнтування у політичному полі. Монізм. 32. Дуалістичне осмислення політичної активності в політології ХХ ст. 33. Концепція габітуса П.Бурдьє. 34. Політична свідомість та її рівні. 35. Політична ідеологія: проблема визначення. 36. Зміст теорії інтересу як підходу до вивчення соціальних факторів ідеології. 37. Зміст теорії напружень як підходу до вивчення соціальних факторів ідеології. 38. Ідеологія як культурна система за К.Гірцом. 39. Ідеологія і дискурс за Т.А. ван Дейком. 40. Сутнісні параметри і характеристика ідеології. 41. Сучасні та постсучасні перспективи ідеології. 42. Феномен маси. 43. Х.Ортега-і-Гасет та Е. Канетті про відносини влади і мас. 44. М.Оукешотт і К.Попер про масу в умовах представницької демократії. 45. Жан Бодрійяр і проблеми масовизації постсучасного суспільства. 46. Масова політична свідомість як специфічний тип суспільної свідомості. 47. Сутність і основні характеристики громадської думки. 48. Напрямки ідентифікації громадської думки. 49. Виміри громадської думки за Е.Ноель-Нойман. 50. Заперечення П.Бурдьє і П.Шампаня щодо усталеного потрактування громадської думки. 51. Джерела формування громадської думки. 52. Політична активність: підстави аналізу. 53. Основні напрямки концептуалізації політичної активності (раціональний учасник). 54. Основні напрямки концептуалізації політичної активності (структурна визначеність). 55. Основні напрямки концептуалізації політичної активності (система значень). 56. Діяльнісний (практичний) підхід у сучасній соціально-політичній думці. 57. Проблема раціональності політичних дій 58. Інституційний поворот в політичній науці. 59. Сучасне і постсучасне потрактування терміну «політичний інститут». 60. Атрибути інституціоналізації. 61. Інститути і переваги агентів політичної дії. 62. Становлення, збереження і зміна політичних інститутів. 63. Метаінститут комунікативного дискурсу Дж.Ролза та Ю.Габермаса. 64. Концептуалізація учасників політичного життя (суб’єкт-об’єктний підхід). 65. Концептуалізація учасників політичного життя (категорія «політичний актор» та її особливості). 66. Концептуалізація учасників політичного життя (поняття агента політичних відносин). 67. Шляхи інтерпретації первинних агентів політики (організаційно-інституційний підхід) 68. Шляхи інтерпретації первинних агентів політики (соціально-редуктивна версія) 69. Шляхи інтерпретації первинних агентів політики (індивідуально-особистісна логіка). 70. Різновиди політичних агентів та їх класифікація представниками різних напрямків політологічного знання. 71. Основні підходи до концептуалізації держави та їх сутність. 72. Різновиди політологічної версії концептуалізації держави за М.Манном (класова теорія і теорія плутанини). 73. Різновиди політологічної версії концептуалізації держави за М.Манном (плюралістична теорія). 74. Різновиди політологічної версії концептуалізації держави за М.Манном (теорія елітизму). 75. Базові характеристики сучасної держави. 76. Класичні теоретичні моделі політичної системи (версія Д.Істона і В.Мітчела). 77. Класичні теоретичні моделі політичної системи (версія Г.Спіро). 78. Класичні теоретичні моделі політичної системи (версія К.Дойча). 79. Класичні теоретичні моделі політичної системи (версія Г.Алмонда). 80. Сучасні постсистемні підходи до макрополітики (концепція «самореферентних систем» Н.Лумана. 81. Сучасні постсистемні підходи до макрополітики (теорія структурації Е.Гідденса). 82. Сучасні постсистемні підходи до макрополітики (концепція соціального і політичного поля П.Бурдьє). 83. Сучасні постсистемні підходи до макрополітики (новий інституціоналізм). 84. Сучасні постсистемні підходи до макрополітики (синергетична теорія). 85. Підсистеми в макрополітичній структурі. 86. Концептуалізація політичних процесів (нормативний та інституційний підходи). 87. Концептуалізація політичних процесів (бігейвіоралізм). 88. Концептуалізація політичних процесів (структурно-функціональний підхід). 89. Концептуалізація політичних процесів(теорія раціонального вибору). 90. Концептуалізація політичних процесів (дискурсивний піхід).
|
