Виникнення буддизму. Особистість Будди

Буддизм виник у VI ст. до н. е. в Індії у лоні панівної релігії брахманізму. Сутність брахманізму полягала у вірі в світ вічного, який називається світом Брахмана. Брахман – це справжня реальність, а все, що ми бачимо довкола, – лише сплески Брахмана, який є вічним. Брахманістами було розроблено вчення про дхарму, сансару і карму, обґрунтовано поділ індійського суспільства на варни (касти).

Біля витоків буддизму, як нині достеменно відомо, стояв не міфічний персонаж, а людина, яка прожила на землі відведений їй долею вік. Подібно до того як родоначальником християнства був Ісус із Назарета, ісламу – Мухаммед із Мекки, основоположником буддизму був Сіддхартха Ґаутама, син раджі маленької країни Шак'я на кордоні сучасних Індії та Непалу. Тому його називають ще й Шак'ямуні. Буддою його назвали пізніше, коли він став проповідником. Слово це означає "пробуджений", "просвітлений". І релігію назвали буддизмом – за іменем Будди.

Ще в юнацькі роки Ґаутама відчув відразу до життя, серце його гризла думка про призначені людині страждання. Він збагнув, наскільки дріб'язкові й нікчемні усі красоти й утіхи життя, яке він вів. Він залишив свій дім, родину, відмовився від багатства і привілеїв і заглибився на самоті в роздуми про шлях, який звільнив би людей від страждань. Протягом 7 років царевич був бродячим аскетом і шукав істину в бесідах з мудрецями-брахманами та в текстах священних книг. Нарешті в якийсь момент, який буддисти називають всесвітньо-історичним, Ґаутама, сидячи під святим деревом бодхі і вивчаючи свої минулі життя, раптово досяг осяяння, що відкрило йому шлях до спасіння, до бажаної нірвани, коли припиняється процес безкінечних перевтілень душі. Увесь всесвіт ніби явився перед його духовним зором, і він відчув загальний зв'язок між людьми, між людством і невидимим світом. Він виразно побачив, як таємничий надлюдський порив знищував і знову відроджував живі істоти. Йому здалося, що він побачив "мучителя світу". Це Тришна – жадоба життя, воля до життя, яка порушує світовий спокій. Демон зла, бог смерті Мара намагався відвернути Ґаутаму, який, досягши нірвани, став Буддою, тобто "пробудженим", "просвітленим", від мети сповістити людям своє вчення про шлях спасіння. Мара викликав бурі, спокушав розкішними жінками, але Ґаутама переміг усі спокуси й сумніви і невдовзі виголосив у проповіді головні положення нової релігії. Для цього він відмовився навіть від власного спасіння, від нірвани, і став Бодхісатвою. Тому боги для буддизму є другорядними, на першому плані в буддизмі культ будд і бодхісатв.

Ґаутама Будда також збагнув, що всі речі – різнокольорові поверхні, запахи, смаки, звуки, задоволення, багатство, розкоші, біль – є лише видимістю, елементами тривалого сну. Іншими словами, все це є Майєю – ілюзією, примарою, сном, від якого людям слід пробудитися. Навіть самі люди створені з тієї ж речовини, що й їхні марення та сновидіння. І снами оточене все їх нікчемне життя.

Протягом довгих 40 років Ґаутама проповідував нове вчення в Північній і Центральній Індії, здобувши численних відданих прихильників. Він був великодушним, добрим, простим ц спілкуванні, не вимагав жертвоприношень. За легендою, він мав 12 апостолів, творив різні дива, наприклад, ходив по хвилях озера, в Непалі його розіп'яли і пронизали стрілою вороги, але він воскрес із мертвих. Помер Будда, згідно з легендою, коли йому виповнилося 80 років. Він ліг під деревом бодхі у позі лева і звернувся до ченців і мирян зі словами: "Тепер мені немає чого сказати вам, крім того, що все, що існує, приречене на руйнування. Прагніть усіма силами до спасіння". Кінець його земного життя буддисти називають "mahapanirvana" Будди – великим переходом у нірвану. Цю дату вони шанують так само, як і момент народження Будди та момент його осяяння, тому називають "тричі святим днем". Коли учитель перейшов до вічного спокою нірвани, за арійським звичаєм його тіло спалили. Згодом на грудях статуї Будди різьбили символ світла і вогню – свашину (свастику). Той хрест із загнутими за ходом Сонця кінцями зображали біля вівтарів ведичних святинь повсякчас. Ним прикрашали храми й палаці. Школярі Індії вчать, що його занесли арійці-оріяни з Праукраїни – їхньої старої батьківщини. Отже, одна з найбільших релігій світу – буддизм, хоч як це не дивно, найтісніше пов'язана з давньою Україною. Звідти занесені її духовні зерна на хвилях арійства.