Уроки балістичного полювання для первісного інтелекту

З початком Льодовикового періоду в Африці з'являються численні види ссавців. У багатьох з цих видів очевидне збільшення розмірів тіла. Природні вороги збільшили свою вагу і, отже, силу. Зміни розмірів і форми тіла відбувалися в процесі онтогенезу. Льодовиковий період значно змінив екосистему Африки та стимулював появу значної кількості нових організмів. З цієї безлічі нових форм тільки одна таксономічна група привела до появи високо енцефалізованих істот. І це були гомініди, з яких згодом виділився найенцефалізованіший вид – homo sapiens.

Люди зіткнулися з новими труднощами. Необхідно було зігрівати своє тіло, особливо вночі, коли мінусові температури могли призвести до смерті. Розпалення та підтримка вогню вимагали знання спеціальних технологій, а також підсилення інтелекту. Крім того, захистом від холоду для тіл уже не могло бути волосся, оскільки через нез'ясовні причини людина перетворилася на «голу мавпу». У цьому разі потрібний був надійний захист від переохолодження. Люди навчилися знімати шкури зі вбитих на полюванні тварин, вичиняти їх, додаючи можливої м'якості й еластичності. Вичинка й підготовка шкіри також вимагали знань, технологій і відповідних інструментів. І, зрештою, зшивання шматків шкіри передбачало вміння «кроєння і шиття». Тобто весь технологічний ланцюжок створення одягу був достатньо довгим і складним, ураховуючи недосконалість знарядь праці та складні кліматичні умови.

Енергетичні витрати в умовах значного глобального похолодання змушували рід homo вживати багато тваринного білка, щоб поповнити щоденні витрати енергії. А збільшення вживання м'яса опосередковано привело до покращення живлення головного мозку з тенденцією збільшення його об'єму. Таким чином, зросла кількість інтелектуальних завдань, від вирішення яких залежало життя кожного члена групи й навіть виду (видів). Щоб вижити потрібно було збільшити кількість калорій, спожитих з їжею. Фізіологічні ресурси мозку посилювалися, що дозволяло більш ефективно адаптуватися до нових жорстоких умов навколишнього світу.

Ученими встановлено, що природний відбір діє на весь організм. Чинників, що приводять до прискореної енцефалізації роду homo безліч і деякі з них для вчених назавжди залишаться загадкою. Проте є доведені чинники (що збіглися з періодом чергового планетарного похолодання), які посилили процес енцефалізації. Одним з таких «трігерів» розвитку головного мозку гомінід було балістичне полювання (кидання каменів і дротиків в основному правою рукою). Механізм природного відбору зберігав геноми особин найбільш результативних у киданні. Результативне попадання кинутих предметів у ціль повинні супроводжуватися точними балістичними рухами. Причому ці рухи ніяк не можуть бути відкоректовані зворотним зв'язком. У тому разі, якщо снаряд уже кинуто й він знаходиться в польоті, ми не зможемо змінити його політ, навіть якщо помітимо невірну траєкторію руху. Кидок каменя чи списа має бути початково точним, оскільки промах рівнозначний невдачі й прямому зіткненню з грізним хижаком або представником ворожої групи гомінід. Тому балістичне полювання висуває важливі та принципові вимоги до того, хто полює.

З фізіологічного боку балістичні рухи мають бути забезпечені злагодженою роботою певних груп м'язів, необхідної фізичної сили й стрімкості реакції у разі невдалого кидка. Ситуація значно ускладнюється тоді, коли жертва рухається, а то перебуває в польоті. Успіх вдалого кидка обумовлений перш за все достатньо складною нервовою системою й ефективною роботою головного мозку. Якраз ці фізіологічні особливості людей потрібні для поразки жертв на відстані. Це дало серйозну перевагу людині порівняно з приматами й іншими тваринами відповідними з родом homo. Навіть якщо не кидати камінь у ціль, а орудувати палицею, то й у цьому разі координація рухів має бути чіткою для забезпечення стрімкості й точності завдавання удару. У будь-якому разі інструментальна діяльність руками координується головним мозком.

І швидше за все саме тривалий досвід віртуозного володіння палицею чи загостреними кілками підготував нервові схеми достатньо для того, аби людина потім успішно оволоділа принципами й навиками балістичного полювання. Звичайно полювання зі застосуванням спеціальної зброї на «вищому інтелектуальному рівні» це лише один з безлічі чинників поступового виокремлення людини з природного середовища. Творення «другої природи», «штучної природи» відбувалося поволі, але неухильно, завдяки зростанню інтелектуальної складової людської діяльності.