Професійні стратегії з досягнення кар’єрного успіху і «стратегічний комплекс» кар’єрного ціледосягнення

Подібні «професійні стратегії» успішного кар’єроздійснення носять самий різний характер і можуть відповідним чином типологізуватись відповідно до поставлених цілей, методів і способів успішного ціледосягнення. В нашому контексті професійні стратегії можна представити у вигляді своєрідного «стратегічного комплексу» кар’єрного ціледосягнення, котрий може складуватись у цілу «піраміду стратегій» [15, c.77-78]. В системі стратегічного менеджменту на вищій сходинці стратегічного планування вона представлена «корпоративною стратегією», яка повинна відповідати загальним етичним принципам розвитку кар’єри в даній організації, її цілям та власному «цільовому комплексу», прийнятій за себе кадровій відповідальності за успішну професійну діяльність фахівців [15, c.78-90]. В ринкових умовах конкурентної боротьби за професійний успіх обов’язково повинна також розроблятись та закладуватись у кар’єрний план ціледосягнення відповідна «бізнес-стратегія». В ній відображається як «довгострокове конкурентне позиціювання» фахівця, так і «комплекс заходів», що підсилюють і закріплюють цю професійну позицію. Цей комплекс і може бути покладений у відповідний «стратегічний комплекс», куди входять такі окремі стратегії: (1) фінансова стратегія, (2) кадрова стратегія в досягненні статусу «класного спеціаліста», (3) стратегія конкурентних переваг (фахової конкурентоспроможності), (4) стратегія «професійного інжинірінгу» (конструювання успішної кар’єри), (5) виробнича стратегія, (6) «стратегія адаптації» до змінюючихся умов професійної діяльності, (7) «стратегія партнерства» зі своїми колегами як співробітниками і конкурентами (наприклад, в «партнерських мережах»), (8) стратегія «нагромадження необхідних знань», (9) стратегія проведення «активних заходів з випередження конкурентів» [15, c.80-81]. В «піраміді стратегій» на її нижчій сходинці знаходиться «функціональна стратегія», котра планується у напрямі досягнення проміжних «функціональних цілей» (задач і завдань), на досягнення специфічних фахових компетенцій і розширення професійних повноважень. Вона також передбачає управління кар’єрою при необхідності та її корекцію, підтримку бізнес-стратегії у взаємодії зі службою управління персоналом підприємства лінійним менеджером або наставником-коучером. Правильно визначена «функціональна стратегія» дозволяє передбачити і запобігти багатьом можливим конфліктам на підприємстві та з конкурентами при здійсненні професійної кар’єри (особливо в її активній фазі), уникнути ситуативних неузгодженостей, боротьби кар’єрних честолюбів тощо [15, c.83]. Але для цього треба задіяти ще один різновид «професійної стратегії», що входить у «стратегічний комплекс» успішного фахівця. Так, «функціональну стратегію» на цій же нижній сходинці підкріплює «операційна стратегія», що дає можливість здійснити всі «місії операційних одиниць». Вона полягає в тому, що дозволяє реалізовувати одинично-персональні «професійні місії» успішного здійснення спланованих професійних кар’єр [15, c.83-85]. В тому числі і професійних кар’єр молодих спеціалістів в організаціях, де вони постійно працюють. «Робочі рамки» подібної «операційної стратегії» включають:

- «операційні технології», в які обов’язково входить «проектування» професійних кар’єр у вигляді «професійних проектів» [16, c.114, 132];

- «стадії досягнення конкурентоспроможності», що включають такі основні «чотири стадії» ‒ (1) створення (розробка) нового продукту (операції) або послуги («обслуговування операції»), (2) досягнення необхідної кваліфікації, (3) придбання відмінних компетенцій (додаткових прав за вищою професійною кваліфікацією), (4) представлення операційних послуг «вищого класу» професіоналам (для досягнення ними вищої досконалості) тощо [16, c.44];

- операційне моделювання: воно включає створення «операційних моделей» за стадіями розвитку професійної кар’єри або внутрішніх «фаз реалізації» успішної кар’єри за відповідним «операційним планом»;

- лінійне програмування «операційних моделей»: воно здійснюється переважно на основі симплексного методу або «графічного лінійного програмування»; подібний симплексний метод представляє собою операційне спрощення шляхом розкладання на прості акти складного завдання і в «операційному менеджменті» включає 6 основних «операційних актів»: (1) формулювання задачі в її граничних обмеженнях, (2) побудова табличних даних задачі (зведення у таблиці), (3) визначення перемінних для вирішення поставленої задачі, (4) виявлення перемінних, що потребують зміни (операційного корегування), (5) нові перемінні, що вводяться; (6) мінімізація-максимізація значень рішень за відповідними «двома ітераціями»: «методом важеля» або «алгебраїчної підстановки» нових значень і «корегування строк» з різними перемінними тощо [16, c.254-257];

- «оновлення операційних систем», що здійснюється на основі «операційного консалтінгу», «оновлення бізнес-процесу», «операційної синхронізації» різних професійних кар’єр на основі «теорії обмежень» [16, c.593-594, 606, 622].

У «стратегічний комплекс» кар’єрного ціледосягнення можуть входити й інші складові, окрім тих, що характерні для «піраміди стратегій». Це, наприклад, «організаційний комплекс» стратегічного планування професійної кар’єри [17], «оптимізаційний комплекс» вдосконалення власної професійної діяльності заради успішної кар’єри [18], «темпоральний комплекс» економії часу у здійсненні професійної кар’єри [19], «номонологічний комплекс» закономірностей і «законів кар’єрного зросту» [20], «менеджерський комплекс» управління власною кар’єрою [21], «самоменеджмент» [22], «персональний менеджмент» [23], «лідерський комплекс» за формулою «ділового успіху» [24], за критерієм «ефективності управлінського лідерства» в процесах здійснення професійних кар’єр серед своїх конкурентів [25] та інші.

Узагальнюючи різні «стратегічні комплекси» кар’єрного ціледосягнення можна виявити наступні основні типи «кар’єрних стратегій», котрі можна легко відобразити у відповідних професіограмах і кар’єрограмах досягнення професійного успіху.