ВИДИ ПОСЕРЕДНИКІВ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ

 

Так як логістичні посередники, крім надання транспортно-експедиційних послуг, також впливають на господарські зв”язки між виробниками і споживачами, здійснюя закупівлі і розподіл продукції, до них можна віднести посередників, котрих використовують в каналах розподілу, завдяки ним здійснюється рух матеріального потоку від виробника до споживача. Тобто кожний комерційний посередник крім функцій, пов”язаних з комерцією випускає дуже важливі логістичні функції. Розглядаючи посередників, котрі діють в каналах розподілу, а також тик, котрі займаються самостійно оптовою чи роздрібною торгівлею ми можемо говорити про логістику торгівлі.

Як вже було розглянуто вище, процес товароруху не можливий без оптово-посередницьких фірм, при роботі яких повинен бути використаний логістичний підхід при організації транспортування, збереження, складування та інше.

З точки зору логістики, посередницька діяльність цих підприємств являє собою надання сукупних послуг контрагентам постачання з метою забезпечення ефективного руху товарів з пункту їх виробництва в пункти споживання, виходячи з виникаючої в них потребою. В зв”язку з тим, що проміж процесами виробництва і споживання виникає необхідність в таких процесах як пакування, маркування, підкомплектування, навантаження, розвантаження, транспортування, перевалка, складування або підготовка до виробничого споживання, економічна цілеспрямована торгівельна логістика не визиває сумніву. Для того, щоб рух матеріального потока був синхронній і співпадав по місцю, часу і структурі постачаємої виробником продукції з потребами в неї, необхідна не тільки організація робіт по здійсненню цих операцій, но і укріплення ними з цілью забезпечення безперервності виробництва. Це управління може виконуватись учасниками виробництва і постачання, або частку цих операцій передоручити посереднику, котрий буде виконувати логістичні функції. Логістичні функції залежать від завдань і структурі торгівельно-посередницьких організацій. Ці завдання пов”язані:

1. Значними відмінностями посеред клієнтів по номенклатурі і обсягом споживаємої продукції.

2. Різним географічним розташуванням підприємств.

3. Індивідуалізацією чи спеціалізацією окремих замовлень.

4. Збільшенням потреби в додаткових послугах.

Оптовий посередник може спеціалізуватися на торгівлі окремими видами продукції, що спрощує логістичні процеси. Використання оптових посередників з урахуванням основних логістичних принципів, дозволяє зменшити розмір замовлення, скоротити час виконання замовлення, збільшити кількість споживачів, скоротити відстань постачання продукції.

 

 

 

 

Рис.40 Схема класифікації посередників

 

Основними логістичними функціями торгівельних посередників є:

- вивчення товарних ринків, а також ринків посередницьких послуг;

- організація господарських зв”язків між виробниками і споживання продукції;

- організація закупівлі і доставки продукції на склади посередницьких організацій;

- складування, збереження продукції;

- сортіровка, підкомплектовка товара в відповідності з вимогами споживача;

- транспортно-експедиційне обслуговування клієнтів;

- надання консалтингових та інформаційних послуг клієнтам;

- вивчення можливостей використання логістичних методів для раціоналізації матеріальних, інформаційних та грошових потоків;

- надання до продажного і після продажного обслуговування споживачів.

Японські дослідники вважають, що оптові посередники виконують дві основні функції – функцію торгівельного оберту (тобто займаються діяльністю, поєднуючи попит і пропозицію) і функції матеріального оберту. Остання включає діяльність торгівельних посередників, пов”яз ану з перевезенням сировини і матеріалів, розвантаженням, пакуванням, збереженням, регулюванням запасів. Як вже було сказано вище, ця функція є логістичною.

Структурні ланки виробників і постачальників по збуту і матеріально-технічному постачанню відносяться до структурних елементів зовнішнього середовища в товарорусі по відношенню до торгівельних посередників. Це означає, що формування економічних відносин з ними базується на використанні методології як маркетинга, так і логістики.

Виходячи з вище висловленого витікають слідуючи вимоги товаропровідної мережі:

- відмова від шаблонів і використання індивідуального підходу до кожного клієнта;

- скорочення чисельність посередників і створення крупних посередницьких фірм, котрі виконували би комплекс логістичних операцій.

Широко відомі в мировому бізнесі великі транспортно-експедиційні і логістичні фірми такі як: „ASG AB” і „Bilspedition” (Швеція) „Ryder” „Federal Express” „Leasnay” „American Express” (США) „TNT” (Данія, Голандія) „Welchelt” (Німетчина) „Sped-Bertraud Faure” „Carlberson” (Франція), котрі мають великі вантажні термінали і термінальні комплекси, виконуючи інтеграцію переважної частки логістичних активностей в фізичному розподілі, ефективно обслуговуя потреби збута сотен виробників.

Фірми, котрі здійснюють комплексне обслуговування виробників або власників продукції на заході називають логістичними фірмами або компаніями фізичного розподілу (КФР).

Особливостью діяльності КФР є те, що вони звичайно обслуговують або визначену територію (зону, регіон, область та інше), або транспортні коридори (наприклад, в термінальних перевезеннях), або визначену групу клієнтів. КФР як правило зацікавлені в транспортуванні, так і в інших операціях фізичного розподілу на протязі можливо більшої частки логістичних каналів фірм-виробників (власників) товарів. Вони можуть працювати з декількома видами товарів або товарних складів. Виступая в якості менеджерів вони вирішують питання розподілу, пакування і передпродажного сервісу.

Всі фірми посередника, котрі є суто логістичними, або виконуючі логістичні операції прагнуть захопити як можливо більший контроль над матеріальними потоками, забезпечив собі за рахунок цього максимальний прибуток. Це може виявлятись в контролі усієї дистриб”юційної сітки по окремому виду продукції або захопленні ринка транспортних послуг по руху визначеної номенклатури вантажів в територіальній зоні. При цьому вони не прагнуть бути власниками товарів і приймають на себе тільки частку фінансового ризику, пов”язаного з рухом, збереженням і обробкою товарів по дистриб”юційному каналу.

Для того, щоб зберегти контроль над потоками товарів і захистити свій прибуток, виробник повинен враховувати витрати і фінансовий ризик, фіксувати ціну на кожному етапі товароруху. Контракт на транспортування і фізичний розподіл повинен бути укладен, тільки після того, як буде визначена кінцева ціна продажу і відповідні розцінки на кожному етапі товароруху. Для логістичних посередників, котрі працюють в каналах розподілу, важливе значення має узгоджене дій пов”язаних з вивченням центра тяжіння в дистриб”юції. В цьому випадку головним є рівень якості сервіса, котрий завжди повинен дотримуватись у фізичному розподілі.

Як відмічають окремі вчені економісти, коли продук досягає кінцевої точки в ланцюгі внутрішньовиробничої логістики, тобто є придатним за для фізичного розподілу в дистриб”юційній сітці і кінцевого споживання, з цього момента він буде походити крізь так звані центри консолідації.

Вважається, що в цих центрах товари групуються або розподіляються на частки або в них виконуються операції по групуванню або розподілу.

 

Рис.41 Схема класифікації оптових посередників

 

Як правило великі незалежні оптовики здійснюють закупівлю точних обсягів товару, котрі консолідують на своїх базах і складах, здійснююя збереження, вантажопереробку, підкомплектовку, сортування для продажу, а також виконує кредитно-фінансові операції, страхування ризиків, передпродажний і після продажний сервіс. Така фірма є переважно джерелом поповнення торгівельних запасів для товарів масового попиту.

Промислові дистриб”ютори, дилери різниться по товарним групам і надаваємому сервісу (в основному для промислових споживачів). Як правило промислові дистриб”ютори працюють з визначеними підприємствами, здійснюя для них закупівлю асортованих груп компонентів, деталей, зіркових одиниць. Індустріальні дистриб”ютери спеціалізуються в сервісних послугах для вузького промислового сегмента ринку. Оптовик з граничними посередницькими функціями рідко приймає на себе функцію фізичного володіння товаром закупівля здійснюється під майбутні замовлення. Він як правило самостійно виконує доставку продукції споживачам (вагонами, суднами), як тільки покупець знайдений, оптовик передає йому право власноті і відповідальність за комерційні ризики.

Оптовий посередник з граничними функціями працює за готівковий розрахунок з прямою доставкою товарів.

Як вже було сказано раніш, операції фізичного розподілу виконують як структурні підрозділи збуту предприємників в дистриб”юції об”єднають свої логістичні активності це такі, як перевезення, експедиціювання, складування, збереження вантажу, вантажопереробку та інше.

Тобто при кожній передасі вантажу буде здійснюватись або групування товара для отримання більш великих одиниць для зниження витрат на збереження, вантажно-розвантажувальні роботи іперевезення, або операції по розділу на частки, так щоб отримана одиниця виміру продукта в кінці логістичного ланцюга була здатна для споживання головним в логістиці при дистриб”юції є транспортування як можливо дедалі і як можливо частіше найбільш великих виробничих або транспортних одиниць. Для досягнення цього необхідно „консулідувати” наскільки цю можливу продукцію матеріального потока, котра прямує до кінцевої точки цього ланцюга. Такою консолідацією можливо вважати транспортні термінали. На протязі цієї логістичної мережі зовнішньої або інтегрованої логістичної системи повинно бути забезпечення зв”язку і безперервність матеріального потока не залежно від одиниць виміру продукта або транспортних одиниць, котрі приймають участь в переміщенні.

Транспортні одиниці, котрі приймають участь в перевезеннях в західній літературі по логістиці мають назву обліково-договірних одиниць (ОДО). Розмір цих одиниць узгоджується проміж учасниками дистриб”юційного каналу, тобто встановлюється їх висота, ширина, довжина, вага, кліматична стійкість, вага тари та інші. Ці усі показники повинні постійно узгоджуватисьвлогістичних каналах товароруху найбільш оптимальним є розробка стандартів на ОДО, котрі повинні розроблятись при проектуванні товара, виходячи з того, щоб він відповідав технічним характеристикам транспортних засобів.

Другим важливим моментом в логістиці є процес контейнеризації і пакетизації. Стандартизація контейнерів по вантажомісткості згідно з ISO привела до наявності нової ОДО продукції. Контейнер перетворився у стандарт, котрий потрібно інтегрувати на всі види транспорта. Завдання фізичного розподілу повинні бути орієнтовані на ті цілі, котрі оптимізує результат інтегрованої логістики. В цьому плані сучасні тенденції фізичного розподілу пов”язані з концепцією контейнеризації. В країнах Європейської співдружності розроблені програми котрі передбачають створення міжнаціональних логістичних центрів перевезень на основі використання контейнерів у змішених перевезеннях. В сучасних умовах актуальним є використання контейнерів в процесах фізичного розподілу макрологістичних систем (регіональних, республіканських, міжнаціональних), які потребують використання декількох видів транспорту. Однак і для мікрологістичних систем майбутнє належить у фізичному розподілі контейнерізації.

Можливим моментом дистриб”юційних мережах є знаходження оптимального місця розміщення центрів обробки вантажів, котрі б змогли використати автоматизоване обладнання як для пакетних, і конкретних перевезень. В тому випадку, коли виробничі центри працюють без складів між ними, і дистриб”юційною платформою повинен бути контейнер. Дистриб”юційні платформи в цьому випадку утримують високомеханізоване обладнання для обробки багато масштабних запасів.

При обробці пакетів і палетів може бути створений складський консолідований центр, працюючий з різними типами виробників і вантажоотримувачів.

І в першому і в другому випадку повинна бути створена сортувальна лінія з обладнанням, дозволяющим завантажувати пакети і палети в контейнери.

Найбільш оптимальним, буде той варіант, коли увесь логістичний ланцюжок побудований таким чином, щоб виконувати обробку і збереження вантажів на рівні ОДО (обліково-договірних одиниць).

Слід пам’ятати, що для задоволення споживачів, посередники, котрі приймають участь в дистриб”юційній мережі повинні вирішити питання пов’язане з розробкою цієї мережі, виходячи з того, що час перевезень превалює над пройденою відстанню, а надійність і якість над швидкістю транспортування. Вантажні одиниці повинні розглядатися з точки зору перевезень різними видами транспорту, тобто з використання їх максимальної вмістимості.

В всіх випадках більш ефективними будуть перевезення, котрі дозволяють транспортувати велику кількість вантажу за рахунок мінімальної кількості рухомого складу.

Логістичний склад повинен бути розташований як можливо ближче до споживачів при фізичному розподілі в плані транспортування і як можливо ближче до виробника при сортуванні, комплектування, пакуванні готової продукції.

Крім посередників, котрі дають в дистриб”юційних каналах логістичним посередником є транспортно-експедиційна фірма або експедиторська, котра надає експедиційні послуги. Згідно з угодою, транспортно-експедиційна фірма може здійснити перевезення вантажу транспортом і по маршруту, котрий обрав експедитор, або клієнт. Експедитор від власного імені або від імені клієнта зобов’язаний укласти угоду перевезення вантажу, забезпечити відправку і отримати угоду перевезення вантажу, а також інші зобов’язання по перевезенням. Допоміжними послугами, надаваними експедитором клієнту як правило є:

· отримання документів для експортно-імпортних вантажів;

· виконання різних митних дій;

· вантажно-розвантажувальні роботи;

· сплата пошлин, зборів;

· перевірка кількості і якості вантажу;

· збереження, сортировка, комплектовка;

· інформаційні послуги.

Як бачимо транспортно-експедиційні фірми виконують велику кількість логістичних послуг. За рубежем, великі транспортно-експедиційні фірми виконує значну кількість різних видів логістичних послуг, прагнуть захопити як можливо більшу кількість або протяжність логістичних каналів виробників, інтегрує логістичні послуги в територіальній зоні або за ознакою продуктової орієнтації. Як показує досвід США до 70% підприємств передають функції по виконанню розрахунків транспортно-експедиційним фірмам, вибір найбільш вигідно договірна доставка, узгодження з перевізником застосованих тарифів виконується для 22% клієнтів, створення інформаційних систем для збереження і обробки логістичних даних виконується для 13%, а організація електронного обліку даними між партнерами для 12% підприємств. Перелік послуг постійно поширюється як по обсягу так і по якості. Окремі фірми, котрі володіють великими вантажними терміналами, здійснюють довгострокове складське збереження вантажів виробників, а в окремих випадках викупають продукцію, виконуючи функції великих оптових торгівельних посередників. Інтегрує логістичні послуги, пов’язані з транспортуванням, збереженням, складуванням, вантажопереробкой і продажем продукції транспортно-експедиційні фірми по суті перетворюються логістичні фірми, забезпечуя стійкі ринки збуту послуг, довгостроковий прибуток, а також скорочує логістичні витрати виробників продукції і покращує якість логістичного сервісу.

Транспортно-експедиційні фірми за кордоном пропонують своїм клієнтам такі логістичні послуги:

· розробку і управління логістичними ланцюгами;

· різні види складських приміщень і послуг підкомплектовці, сортуванню, вантажоперебці;

· надання до продажного і після продажного сервісу;

· контроль і поповнення виробничих запасів;

· надання послуг по закупівлі товарів і матеріально-технічному забезпеченню;

· ремонт обладнання і транспортних засобів;

· заміна не якісних товарів на якісні.

Безумовно що головним в роботі логістичних фірм є якість сервісних послуг. Транспортно-експедиційне обслуговування клієнтів здійснюється в основному для дрібно партійних, тарно-штучних вантажів, а також контейнерів і пакетів. Багато габаритні промислові, будівельні вантажі, сирові матеріали доставляються як правило по прямим договорам вантажовласника з перевізником.