Поширення католицизму на українських землях в польсько-литовську добу.Берестейська церковна унія. Полемічна літ..

Наступне повернення до ідей об'єднання церков припадає на другу половину XVI ст., яке пов'язане з утворенням у 1569 р. Речі Посполитої, після чого розпочалася польська колонізація українських земель.

Наступ католицизму сприяв ополяченню українських вельмож. Фактично протягом XVI ст. польська колонізація й окатоличення не залишили жодного заможного українського роду в Белзькій, Холмській, Підляській землях, на Поділлі та в усій Київщині.

М.Грушевський підкреслював, що укр. шляхта чисельно переважала польську й могла б дати відсіч, стати на захист укр.культ., але трагедія в тому, що її приваблювала польська культ., спокушали привілеї, які забезпечували рівність з польською шляхтою. У свідомості населення утверджується поняття вищості польської культ., польської мови, католицької віри, нижчості української нар.ності, мови й православ'я. Поняття "католик" протиставлялося поняттю "схизматик". Панське презирство до українського нар.у позначувалося термінами хлоп, хлопська мова, хлопська віра. В таких умовах частина православних ієрархів почала шукати захисту в Апостольській Столиці.

Значну роль у поширенні латинської віри відіграли католицькі ордени — домініканський, францисканський, бернардинський та єзуїтський. З латинізацією корінному населенню нав'язувалися ідеї полонізації. З часом домініканці (появилися в Україні в XIII ст.) збудували свої монастирі (кляштори) по всій Україні, зокрема у Львові, Києві, Вінниці, Луцьку, Барі, Бродах, Бучачі, Коломиї, Овручі, Ярославі і Снятині. Францисканці поселилися на українських землях в XIV ст. З 1345 р. вони мали власний вікаріат, якому належали чернечі осередки в Галичині, Львові, Городку, Снятині й інших містах.

У XV ст. в Галичині розпочав свою діяльн. ще один орден — бернардинців, котрі пізніше намагалися поширити свій вплив на Волинь. Цей орден мав добре налагоджену шкільну справу. Через освіту він здійснював ефективний вплив на молоде покоління українців.

Значну роль у справі поширення католицизму відіграв і орден єзуїтів, який відкривав колегії для навчання й виховання молоді, в тому числі й некатолицькі. Пропагуючи латинську культуру, католицьку віру, єзуїти здобували прихильників церковної унії.

У дусі традицій Флорентійського собору і при підтримці папи Григорія XIII в 1573 р. створено Грецьку конгрегацію в Римі, яка безпосередньо готувала кадри для посилення католицького наступу на Сході. Ідею унії втілювали в життя папський нунцій у Варшаві А.Бальонетто і легат римської курії А.Поссевіно, котрий планував видання католицьких богословських книг "русинською мовою".

Одним із шляхів досягнення мети було перетягування до католицизму або схилення до унії православних вельмож, зокрема українського князя К.Острозького і білоруського — Ю.Слуцького. Збереглися листи А.Поссевіно та звіти А.Бальонетто про переговори з Костянтином Острозьким з питань об'єднання церков. У документах часто згадуються володіння старого князя на території Габсбурської імперії. З приводу цього проводились офіційні переговори князя з представниками Апостольської Столиці. 6 липня 1583 р. нунцій відправив детальний звіт про переговори з К.Острозьким, під час яких порушувалося питання про об'єднання обох церков.

Переговори із сином князя Янушем Острозьким привели до того, що його секретар виклав план створення католицького ордену у володіннях Острозьких, який із задоволенням сприйняли в Апостольській Столиці. 27 серпня 1583 р. А.Бальонетто писав, що князь Острозький демонструє прихильне ставлення до Риму й заявляє: коли Константинопольський патріарх не погодиться на унію з Римським престолом, то він прийде до згоди і без нього.

Однак, крім переговорів з католицькими посланцями, князь практично не здійснював ніяких заходів. У 1584 р. К.Острозький зайняв рішучу позицію проти папської реформи календаря. Тому в нунція А.Бальонетто виник сумнів, коли князь давав надію на унію. Це була лише дипломатична хитрість старого князя.

В умовах наступу польської католицької церкви укр. та білоруське православ'я не могло дати адекватної відповіді, воно значно поступалося освітою й школами. Проти такого становища виступили в XVI ст. церковні православні собори та братства, які досягли певних результатів у справі книго друкування, у створенні навчальних закладів тощо.

Дії братств в Україні давали певні наслідки. По-перше, можна було протистояти ополяченню та латинізації, по-друге, відродити школи, збудити інтерес до рідної мови та розпочати переклади Святого Письма українською мовою (Пересопницька Євангелія) 1556—1561 рр., Крехівський переклад 1563 р., (переклади Євангелій Б.Типинського — 1571 р. і Чеховича — 1577 р.).

Проте вистояти в таких важких умовах було майже неможливо. При підтримці польських королів активізувалися єзуїти. Сам Баторій відкрито взяв під опіку цей орден. На політичному грунті єзуїти створили теорію єдності держави й католицької віри. Ними висувалась ідея польського месіанізму: завдання Польщі — стати оплотом католицизму на слов'янському Сході.

У 40—60-х роках XVI ст. відроджується ідея об'єднання православної і католицької церков. Помітну роль у цьому відіграв Тридентський собор (1544—1563), рішення якого мали продовження в працях відомого публіциста С.Оріховського. В основі його поглядів на унію лежав принцип рівності латинської і православної віри. Полемізуючи з С.Оріховським, єпископ С.Гозій наголошував, що є тільки одна істинна — віра католицька, яка стоїть набагато вище за православну. Цю ідею виклав у своєму творі "Виклад віри римської церкви й історії грецького населення для єдності" Бенедикт Гербест.

Ідеї, закладені в рішеннях Флорентійського та Тридентського соборів, було розвинуто в працях видатного католицького діяча Петра Скарги (1535—1612). Основні свої погляди він виклав у книзі "Про єдність Церкви Божої під одним пастирем. І про грецький від того відступ. З попередженням і нагадуванням до нар.ів руських, які при греках стояли..." Уже сам повний заголовок підкреслює, що йшлося про утвердження та істинність католицької церкви. Укр. нар.ові пропонувалося відійти від схизми і навернутися в лоно римсько-католицької церкви.

Виступаючи проти "грецької віри", П.Скарга розкриває читачам 19 помилок у православ'ї. Справедливим було звинувачення автором православного духовенства в святокупстві (купівля за гроші церковних посад).

Продовжувачем справи, яку розпочав П.Скарга, став папський прелат А.Поссевіно, котрий намітив нові шляхи поширення католицької релігії й культ. серед православних у Речі Посполитій: налагодження книгодрукування на національних мовах; навернення до католицької віри, в першу чергу, най відоміших і най впливовіших людей того.часу.

Його ідеї унії грунтувалися на збереженні особливостей і традицій православ'я: східних обрядів, мови богослужіння, церковного календаря, шлюбності священиків та ін. Об'єднання церков у межах захопленої Польщею території для латинського прелата — лише сходинка для навернення до Святого престолу всіх християн Сходу.

Католицька церква в ці часи намагалася утвердити католицизм в українських землях, її мета – приєднання православної національної церк­ви до католицької з обов’язковим визнанням верховенства римського папи і католицьких догматів єдино істинними. Йшлося не про об’єднання на рів­них засадах, як нині намагаються довести деякі історики, а про приєднання східної православної християнської церкви до католицької західної,

Ватикан вирішив створити нову, уніатську церкву, за допомогою якої можна було б православних навернути до католицизму, зберігаючи обряди православ’я, але визнаючи верховенство Ватикану і приймаючи догмати католицизму про непогрішимість і божественність папи римського.

Вже 1590 р. у Бельську відбулася нарада чотирьох єпископів: львівсь­кого – Г.Балабана, холмського – Діонісія, пінського – Леонтія та луцького -К.Терлецького, на якій було порушено питання про прийняття унії. У 1591 р. єпископи подали королю заяву про готовність укласти унію. Сигізмунд III 18 травня 1592 р. таємно відповів згодою В 1594 р. до них пристали мит­рополит М. Рогоза та володимирський, берестейський і перемишльський єпископи І.Потій, К.Терлецький і Г.Балабан.

У червні 1595 р. в Кракові відбулася нарада за участю Потія й Терле-цького, сенаторів-католиків та єзуїта Скарги. Було остаточно вироблено умови унії, що їх схвалив папський нунцій. Категорично проти був князь В.Острозький, але король проігнорував це.

23 грудня 1595 р. Терлецький і Потій у присутності папи Клемента VIII проголосили унію. Потім почалася підготовка уніатського собору. Все це викликало обурення серед значної частини православних, особливо серед козацтва. У жовтні 1596 р. у Бресті зібрався церковний собор для обгово­рення питання про унію. Від самого початку він поділився на два собори. В уніатському брали участь митрополит М.Рогоза, 5 єпископів, 3 архімандри­ти, 3 католицькі єпископи й чимало шляхти. 8 жовтня 1596 р. під тиском представників короля вони підписали угоду про унію, що й було затвер­джено Сигізмундом III.

На православному соборі, який відкинув унію, було два єпископи -Г.Балабан і З.Копистинський, белградський митрополит Лука, дев’ять архі­мандритів, у т. ч. й Києво-печерський Н.Тур, два представники східних пат­ріархів і понад 200 представників православного духовенства.

Нар. підтримав рішення православного собору, піднявши кілька по­встань проти унії.

Після прийняття унії 1596 р. почалася відкрита експансія католицизму проти українського нар.у, його духовності, історії та культ.. Прибічники унії з православного духовенства почали впроваджувати її силою. Так, єпископ Потій особисто очолив похід проти Іллінського православного мо­настиря на Волині, ченці якого виступили проти рішень Брестського церко­вного собору. Уніати силою захоплювали великі монастирі та парафіяльні церкви, деякі розоряли; ловили й мучили священиків, розганяли нар., який збирався на молитву за містом у наметах.

Все це привело до активізації виступів українського населення проти унії. В 1620 р. спалахнуло повстання православних міщан Луцька, яким мі­сцеві власті заборонили будувати церкву і школу. 1 1625 р. селяни відмо­вилися виконувати повинності на користь ченців Дерманського монастиря, які прийняли унію. Закінчився поразкою виступ міщан Острога 1638 р. про­ти закриття православних храмів.

На початку 30-х років XVII Ст. польська влада змушена була видати «Статті для заспокоєння руського нар.у», які узаконювали діяльн. православної церкви. Проте наступ католицизму та уніатства в Україні тривав.